СУЧАСНІ ПРИГОДИ СТАРОДАВНЬОЇ СПОРУДИ

ТРИ РОКИ тому сенсаційна новина облетіла Дніпропетровську область, а потім стала і подією не лише у всеукраїнських масштабах. Тут неподалік від села Новоолександрівки археологи натрапили на доволі вцілілий Кромлех – як виявилося згодом, не лише найдавніший в Європі, але і найбільший. Досі його приховувала така товща землі-кургану, що про існування тисячолітньої споруди у прадавньому степу і здогадуватися ніхто не міг. Згодом старший науковий співробітник Науково-дослідного центру Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН Дмитро Тесленко стверджував, що настільки унікальну споруду часів пізнього неоліту або початку бронзової доби звели на межі як мінімум 1V – 111 тисячоліть до нашої ери. Так що це пам’ятка дуже й дуже давньої тутешньої минувшини, від якої віє вічністю.

Але що таке Кромлех? Це поставлені вертикально колом великі кам’яні брили, за якими здійснювалися поховання не останніх на ті часи правителів-осіб. В даному ж випадку в середині високі кам”яні стояки ділили Кромлех на шість окремих камер-відсіків. А курган-могила насипалася уже тоді, врешті-решт на багато віків і сховавши прадавню споруду від людських очей. І треба було володіти професійною археологічною інтуїцією, щоб відчути існування під товщою-пагорбом будівлі, зведеної далекими нашими пращурами.

Її розкопки тривали тут майже два роки. Коли як мінімум місцевий люд вважав не марними сумлінні старання і нелегкі труди археологів. Дніпровську археологічну експедицію якраз і очолював згаданий нами Дмитро Тесленко.  То він навздогін незабаром уточнював, що «новоолександрівський Кромлех є унікальною спорудою для європейської цивілізації і на сотні чи й тисячі років старша від єгипетських пірамід та Стоунгендж на Британських островах». До речі її кам”яні плити майже двометрової висоти підігнані між собою «щільно настільки, що приходиться дивуватися, як це вдалося давнім людям».

Здавалося б, лиш пишатися треба настільки унікальною пам”яткою, тим більше берегти і зробити її неповторною візитною карткою придніпровського краю. До речі, сам цей курган за охоронним №6048/1 задовго до розкопок рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 16 квітня 1987 року отримав статус Пам”ятки археології місцевого значення. Причому у рішенні чорним по білому було вписано, що «курган зберігає цей правовий статус до вирішення питання про включення (невключення) до Державного реєстру нерухомих пам”яток України». Та якось до остаточної реалізації цього наміру справа так і не дійшла. Часи настали такі, що «не до жиру – достатньо, мовляв, і статусу місцевого значення». Одначе дозвіл на проведення археологічної розвідки кургану, як і належить, надавав «центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну політику у сфері охорони культурної спадщини». Тобто кінцевим розпорядником виступило Міністерство культури України, про що свідчить його лист від 11 березня 2021 року за №22-017/21. А далі вирішено, дозволено – значить і зроблено.

А ТІЛЬКИ ОТ як дощ чи сніг на голови незабаром здійняло переполох відоме в області Агентство «Антикорупційна правозахисна рада», яке очолює Олександр Снісар. Оскільки за його розслідуванням і переконанням мінімум на стародавній могилі затіяно «сумнівне будівництво елітного і привабливого котеджного містечка для товстосумів», а фактично як максимум рано чи пізно знищать унікальну історичну пам’ятку України. Здійняло Агентство переполох і не припиняє його досі, намагаючись захистити Кромлех. З тієї причини, як не важко здогадатися, що а «коти слухають і продовжують ковбаску наминати». Що ж сталося і вперто наперекір відбувається? А з того все почалося, що аби здійснити розкопки, необхідні були кошти. Без них провести археологічну розвідку кургану, ясна річ, ніяк не можна було. За давньою ще з радянських часів традицією археологи у подібних випадках знаходять зацікавлених та спроможних спонсорів, охочих з тих чи інших власних інтересів фінансувати розкривні роботи на кургані.

В даному випадку відгукнулася і несподівано зголосилася допомогти фірма групи «Алан». Несподівано тому, що сама ця група одною з перших в дев”яності роки минулого століття зайнялася у Дніпрі виробництвом харчової продукції, передусім м”ясопереробним промислом. Нині тут діє ціла мережа її фірмових магазинів. А тепер от і виявилося, що в рамках «Алану» виникло ТОВ «Комфорт Сіті Буд», котре й приступило до зведення елітного житлового містечка не десь там, а саме на околиці Новоолександрівки. Що вигляділо цілком «зрозуміло»: це на мальовничому пагорбі і під боком обласного центру. Отож краєвиди напрочуд гарні, багато сонячного світла та свіжого простору. До автомагістралі Дніпро-Запоріжжя і самого Дніпра дійсно рукою подати. І які можуть бути ніби заперечення, якщо ТОВ «Комфорт Сіті Буд» з цією метою охоче і профінансувало розкопки сенсаційної знахідки у вигляді Кромлеху та як наслідок отримало право забудовувати навколо нього цілий «град».

Та на переконання директорки Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей Лідії Голубчик, заперечення є. Адже при наданні дозволу на аналогічне будівництво українське законодавство передбачає неминучі містобудівні умови та обмеження «у використанні земель на території пам’ятки та в зонах її охорони». Тобто погоджується загодя, що, де та як можна зводити, а що, де та як не можна. У радіусі мінімум 110 метрів місцевість навколо Кромлеху, скажімо, має залишатися незайманою і незайнятою. У даному ж випадку дозвіл на спорудження житла  поруч з археологічною пам’яткою надала Дніпровська райадміністрація. І ось вам новина: розділ умов та обмежень для проектування об”єктів будівництва забулися чомусь… заповнити. Він зостався порожнім чи з прочерком, як нині кажуть. Це й розв’язало руки ватажкам ТОВ «Комфорт Сіті Буд» довільно та на власний розсуд «поводитися з монументальною спорудою багатовікової давності». А пояснюють тепер такий «прикрий» перебіг подій тим, що дозвіл розгортати винятково приватно-житлове будівництво надавався на підставі Генерального плану розвитку села Новоолександрівки, котрий готувався і затверджувався ще тоді, коли тут числився винятково поховальний Сурський курган, а про Кромлех, ясна річ, ніхто й гадки не мав. Отож про благоустрій території навколо нині унікальної пам”ятки мови й не могло йти.

Так то воно так, але виникає питання, хіба не можна було схаменутися, коли завершувалися розкопки цього самого Сурського кургану? Тим часом навіть не органи влади тутешньої громади заходилися турбуватися, а Наукова рада Інституту археології при НАН України розпорядилася ухвалити рішення «про збереження Кам’яного Кремлеху на місці його знаходження». Одначе й не більше. На цьому і зупинилися. А прийняти рішення зберігати пам’ятку культури та історії і на ділі її зберігати, як говорять в Одесі, дві великі різниці. Як не побиваються активісти Агентства «Антикорупційна правозахисна рада», зупинити в притул до розкритого Кромлеху будіцвництво, як не важко здогадатися, цілком новітнього елітного містечка не вдається. І чим далі, тим наполегливіше продовжують зводити задуманий райський куточок так чи інакше відокремленого, відгородженого від Новоолександрівки «вишукано-елітного комплексу». За свідченням самих навіть очільників Дніпровського району та їх радників наразі забудовано уже практично половину охоронної зони. Більше того, вноситься навіщось плутаними, коли крайнього в цім ділі і не знайти. Виявилося, ТОВ «Комфорт Сіті Буд» тільки генеральний підрядник, а замовник то зовсім інший – ТОВ «СНВ-ГРУП». Правда скринька елементарно відчинилася: обидва товариства входять у групу фірми «Алан» і знаходяться у Дніпрі за одною спільною адресою. І в одне чи інше завітай, знайомі все імена, прізвища і обличчя.

НАМ ТУТ не стерпілося зробити насамкінець «ліричний відступ». У тому дусі, що якби розумні і відповідальні як чиновники від тутешньої влади, так і бізнесмени зібралися разом і збагнули, що «несподіваний» Кромлех знахідка для них і села, всього цього краю. Щоб зберегти її, облаштувати, обладнати і врешті перетворити на гордість-родзинку Новоолександрівки, котра приваблюватиме сюди туристів скажімо і тому подібне – оце було б діло, за яке залишатиметься лиш хвалити за світле й патріотичне рішення. Уже тому «переінакшити» раніше задумане навпаки не завадить, що тут же знову дві одеські різниці: одне діло колись Генеральний план Новоолександрівки передбачав житлове будівництво для місцевого сільського народу, і друге, коли тепер споруджують дійсно елітне у вигляді заміських палаців для «вибраних». То як на нас й тим паче Бог велів розпорядитися унікальною нагодою в інтересах справи, історії і теперішніх та майбутніх поколінь.

Але покищо не виходить, ось в чому річ. Ось яка прикрість. Будівництво триває, і нічого іншого, схоже, знати не хоче. Не зважаючи на те, що разом з антикорупціонерами-правозахисниками проти цього гнівно бунтує і повстало населення громади. Пішли чутки, наче Кромлех тишком-нишком намірилися відібрати у жителів Новоолександрівки. Перенести вирішили мовляв його не менше і не більше, як кудись на інше місце. То чи здогадаєтеся і повірите, чим наразі це кінчилося? А тим, що Кромлех майже засипали назад землею. Оскільки іншого варіанту порятувати та зберегти не знайшли і не знаходять. Адже про те, аби вдало та мудро вписати багатовіковий Кромлех у сучасну забудову околиці Новоолександрівки все ще ніхто і не заїкається.

                                                                           Микола НЕЧИПОРЕНКО.