Як гартувалася сталь Наталії Горячко

Після загибелі чоловіка Сергія у 2022 році, який пішов захищати Україну, фермерське господарство, створене ним у 2014, Наталія взяла під свою жіночу опіку, залучивши до фермерської справи всю сім’ю. Вона не лише не пустила все «з молотка», розпродавши техніку і знаряддя, а й дала фермерському господарству «Степ 2014» друге дихання.

Як вдалося слабкій жінці, вчителю початкових класів, яка навіть уявлення не мала про фермерство, навчитися заново жити й успішно працювати — читайте у нашій розповіді.

— Коли одержали трагічну звістку про загибель Сергія, до невимовного горя додалося ще відчуття повної розгубленості — що робити з фермерським господарством? — зізнається Наталія.

Пропозиції сипалися звідусіль різні — молодій жінці пропонували розпродати техніку, віддати землю в суборенду. Було чимало «доброзичливців», які тихцем чекали, поки молода жінка сама відмовиться від непосильної ноші й включить «задню». Воно й зрозуміло — у сім’ї Горячко залишилася донька Дар’я і син Назар, якому на момент смерті батька було лише шістнадцять...

— Я не знаю, яка сила мене вела у ті тяжкі роки, але впевненість у тому, що ми повинні продовжити справу батька, мене не залишала ні на хвилину. Адже я знала, як Сергій створював фермерське господарство, як радів кожному купленому трактору, сівалці, як мріяв про наш сімейний бізнес, — розповідає Наталія.

Помітила, що й Назар якось враз змінився, подорослішав.

— Він став для мене чоловічим плечем, підтримкою, і я вже не сумнівалася — ми продовжимо справу Сергія, як світлу пам’ять про нього, — розповідає Наталія Горячко.

На практиці все було непросто. Наталія й гадки не мала, яке насіння краще купити, які добрива внести, у які строки. Та що там казати, невідомих їй нюансів виявилося значно більше, ніж вона думала.

— Допомагали друзі, — зізнається Наталія, — у них питала і ради, і поради. Були моменти, коли накривав відчай і зневіра. Хронічна втома і затяжна депресія. Та кожного разу, звідки не візьмись, з’являвся Сергій і переконував: не кисни, у тебе все вийде.

І в неї справді вийшло! Щоправда, кукурудзу вона так і не ризикнула сіяти, хоча Сергій був у цьому справжній профі, зате почала вирощувати кондитерський соняшник — чи не єдина на весь район!

— Ціна на нього вища, ніж на звичайний, і врожай маємо непоганий, а це обігові кошти для розвитку господарства, — не приховує задоволення Наталія.

Відтак невелике фермерське господарство має всю необхідну техніку для обробітку — комбайн John Deere, нові трактори, обприскувач, сівалку, дискову борону. Мають і власний склад для зберігання зерна.

Господарство — одне з небагатьох у районі — вирощує пшеницю твердих сортів поряд із традиційними соняшником та ячменем. Добрив на це не шкодують, тому і врожаї отримують непогані, попри те, що Межівщина традиційно вважається зоною ризикованого землеробства.

Мінімальна кількість опадів змушує фермерів працювати в екстремальних умовах тотальної засухи.

— Соняшник довелося сіяти в практично суху землю, — розповідає Наталія Горячко.

Попри примхи погоди, дають про себе знати й часті «привіти» з сусідньої Донеччини.

— Особливо гучно у нас було два роки поспіль — 2022 і 2023, — розповідає Наталія Горячко. — І в полі працювати було не лише важко, а й небезпечно.

Та я вже зовсім інша, ніж була до війни, і коли кажуть про сталь, мають на увазі не лише метал. Життєві труднощі загартували мене.

— Хіба хочеш бути сильною? Мусиш! — жартує з сумом у голосі новоспечена фермерка.

Та попри війну і складні часи вона не перестає мріяти про майбутнє. Своє власне, дітей, господарства, яке стало для неї живою пам’яттю про загиблого чоловіка, бо вона продовжує ним задумане.

— Озимина вдалася на славу, під соняшник земля вже продискована, на поля любо-дорого глянути — стоять чисті, без бур’янів, з людьми за оренду розрахувалися. Чого ще бажати? Хіба лише миру — такого вистражданого і довгоочікуваного.