Бережімо піхоту, поки вона ще є
За матеріалами інтернет-видань
07.12.2024
272
Знову я про піхоту. Вибачте. Але це дуже важливо. Про дрони теж буде. Не хвилюйтесь.
Сергій Чуріков, командир взводу 100-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, сторінка ФБ.
Криза фронту зараз - це нестача людей у війську. Нестача в піхоті. Саме в піхоті. Операторів дронів, артилеристів, медиків не вистачає, але критичний дефіцит якраз в піхоті.
Піхотинець на вагу золота. Хороший піхотинець - це діамант. Левова частина загибелей/поранень, це воїн який на самому передньому краю, в окопі, чи як в нас у Торецьку - в зруйнованому будинку.
Якщо ця військова професія така дефіцитна, то, напевно, шанована? Премії, відпустки, нагороди… ну і загалом шана до їхньої важкої роботи… Це парадокс - але це не так! Премії? Отримуєш, як усі. Відпустки? Не підеш, бо немає людей і взагалі ситуація напружена. Нагороди? Окреме питання, навіть не хочу тут підіймати.
Чому так? Чесно, не знаю напевно. Спробую викласти свою версію.
Більшість вважають, що піхотинець - це різноробочий війни, такий собі некваліфікований фахівець. Хлопець з самого дна. Типу кожен з вулиці може «сидіти в окопі» чи «рити траншею».
Але це не так. Насправді я вже писав про базу, яку повинен знати сучасний піхотинець. І це не штурмовик, який має знати/вміти іще більше.
Крім знань чи вмінь, треба мати яйця це все застосувати на практиці. Коли тебе обстрілюють, коли ти знаходишся за 20 метрів від ворога, а то і ближче. Наведу приклад, є позиція в будинку, де наші хлопці на 1 поверсі, а ворог на другому. З фронту і з флангу (з переду і збоку) в будинках теж ворог. І потрібно дивитись на всі сторони на всяк випадок. І хлопці не день на позиціях, можуть бути тижні.
Постачання з дронів. Дощ, сніг холод. Я не згущаю, Олексій Харкавий так же ж все?
Ну і піхотні командири, це ж взагалі кожен дурень може. Єгор Фірсов (знаю особисто Єгора, норм, не перший рік на війні) дуже яскраво описав нашу роботу. «Трохи покричати, поматюкатись», я б додав ще потупати ногами і піхотинці щось там «надлубають». От таке уявлення.
Щоб не лякати аудиторію історіями про контактні бої, розкажу, як ми в Серебрянському лісі облаштовували позиції. Ягозу (це такий колючий дріт у спіралі) тягнули командир роти, я (командир взводу), головний сержант роти і командир відділення. Ми самі це робили не тому, що досвід управління маленький чи ми такі «фахівці», командир роти був 2 рік на посаді, не найгірший, я був командиром взводу і в цивільному житті управляв колективами 100+ людей не один рік, головний сержант взагалі кадровий майор прикордонник.
Просто люди не роботи і їх інколи важко переконати щось зробити, коли міни рвуться в 10 метрах від тебе і ти на відстані прямого пострілу від ворога стоїш на відкритому. Тут інколи тільки особистий приклад працює. Кричати, матюкатись чи тупати ногами в ситуації, коли людина може втратити життя, може бути не зовсім ефективно. Це про лідерство.
Про інтелектуальну складову. Кожен захід і вихід з позицій - це складна операція, яку ми плануємо, вивчаємо місцевість. Інколи самі виходимо на поле бою, або використовуємо дрони. Далі - управління боєм. Це крутіше за шахи, повірте. Бо люди не фігурки на дошці. Потрібно звʼязати кілька позицій, дрони, вогневі засоби… Навчання солдатів та інструктаж не одну годину, зі схемами та макетами місцевості. Більшість наших солдат зараз мають карти з навігаційними програмами та обстановкою…
До чого я пишу багато букв.
Можливо, хтось, хто ухвалює рішення, прочитає це і змінить своє відношення до піхоти, як до солдат, так і до командирів.
Можливо, я зміню хоч трошки суспільну думку про піхоту, бо ті, хто ухвалюють рішення, все таки до неї дослухаються.
Ну і накипіло.
Якщо продовжуєте читати. Що робити з кризою піхоти.
Є два виходи.
1. «Підаризація» армії. Ми робимо так як в росії. Заганяємо в піхоту «лишніх людей» , яких не шкода. Де їх взяти - там де і росіяни беруть, соціальне дно, найманці з третього світу. Підбираємо відповідних командирів мʼясників і даємо їм абсолютну владу над підлеглими.
2. Перетворення піхоти в елітний підрозділ. Справжньої еліти не може бути багато. Тому зменшуємо кількість піхоти завдяки технологіям. Дрони, датчики, все про що так довго говорить Марія Берлінська. Навчання та підготовка піхотинців довше і якісніше. Окремо рядових солдат і військових лідерів. Грошове забезпечення повинно бути в рази більше, ніж у тилових підрозділів. Гнучка і зрозуміла система грошового преміювання та штрафів. Нагородження. Мають бути подання на нагороди через Армія+ чи через окремий сервіс, щоб вони не губились. Фото/відео фіксація в пріоритеті від гарно описаних подвигів. Забезпечення по максимуму. Легкі кулемети, міни, гранатомети, найкращі каски і бронежилети, оптика. Все найкраще. Соціальний пакет. Відпустки і відновлення (не просто на хаті сидіти а в спеціальних закладах) не менше кількості часу проведених на позиціях. І Найголовніше - пріоритет збереження життя піхотинця. Зараз ключовий показник діяльності командира, це втрата позицій/населених пунктів. А має бути збереження життя солдата.
Бережіть піхоту.
Поки ми ще залишились.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ