БРОНЗОВИЙ БРЕЖНЄВ ЯК НОВИЙ МАФ У КАМ'ЯНСЬКОМУ

     Минулої п'ятниці сесія Кам'янської міської ради у прямому розумінні
ухвалила історичне рішення: в кінці проспекту Свободи, який свого часу
носив ім”я Леніна, на площі Визволення узаконила новий для міста МАФ –
об”єкт чи споруду малої архітектурної форми. А діло тут наступне: ще коли
Кам'янське називалося Дніпродзержинськом, у 2016 році, також рішенням
сесії міської ради за вказаною адресою було створено просто неба відкритий
Музей історії міста «Міфи та реалії радянської доби». Його можна було
вважати й музеєм одного-єдиного експоната – бронзового бюста багато разів
Героя Радянського Союзу і багатолітнього Генсека Комуністичної партії Союзу
РСР Леоніда Ілліча Брежнєва.

А теперішній секретар міської ради Олександр
Залевський доповів депутатам, що онний Музей ніби як і існував, і ніби як і не
було його. Коротше, лише числився, і не більше. Зовсім не фінансувався, штат
наукових працівників і екскурсоводів на чолі з директором не набирався.
Щоб приймав відвідувачів, так про це нічого також не відомо. Звітів аніяких
не поступало. Таким чином потреба в Музеї «Міфи та реалії радянської доби»
по суті, на думку міського чиновника, відпала.
Але певні «незручності» і «неприємності» однак створював він. Уже
тим, що стримів на видноті цілої площі і довгого проспекту постамент з
бронзовим погруддям дорогого земляка Леоніда Брежнєва – дійсно ж бо як
більмо на оці. Адже радянські часи, включаючи й останні застійні чи
брежнєвські, скінчилися давно, уже і сліди від них прочахли. Та й
декомунізація, схоже, також добігла кінця. А тепер оця ще й війна, з якою
біснувата росія напала на Україну, явно воліючи вернути почивший у Бозі
Союз. То як можемо ми, і колишні товариші шановні, і нинішні пани та
панянки, спокійно щодня ходити мимо постаменту з бюстом в минулому
Ілліча і не перейматися гризотами совісті та сумлінням державних як
чиновників, так і рядових громадян міста? Не годиться, і баста! Навіть сором.
А то й чого доброго одного дня зададуть нам прочуханки за політичну
недалекоглядність і підозрілу нерішучість.
      Виникла, правда, несподівана колізія: бюст то був поставлений дійсно в
самісінькому центрі Дніпродзержинська великому на колишні часи діячу
партії та держави. То потрапив у перелік пам'яток історії і культури, які
оберігаються законом. Гарячі голови швидко знайшли вихід зі становища: а
пам'яткою якої історії виявився останній комуністичний вождь на своєму
п”ядесталі? Отож! Засудженої, котру лиш проклинають. Але це тільки раз.
Два полягає в тому, що а бюста як такого у місті нині і немає. Він давно
значиться як музей клятої і з потрухами відлетілої в Лету епохи, і від тих та до

цих пір ніхто ж «пропажі» не помітив та не помічає. Отак і виникла врешті-
решт напрочуд винахідлива ідея тепер же музею просто неба: надати новий
статус МАФа – малої архітектурної форми. І як гора з плечей – згодні? Хто
візьметься дорікати з будь-яких та інших мотивів, тому можна буде казати, що
бачите погруддя великого уродженця Дніпродзержинська і напис під ним,
що це він таки ї є – не вірте своїм очам. То елементарний МАФ. Ось і рішення
про це!
    Автор же цих рядків зі свого боку не може втерпіти, щоб не поділитися
власним спогадом про відкриття бронзового погруддя кільканадцять разів
герою, на яке прибув тоді і сам Брежнєв. І так сталося, що його авто
спинилося поруч із журналістами. Тому ми мали нагоду на власні очі
спостерігати, як уже майже немічного Леоніда Ілліча виймав з салону
машини дебелий чоловік з погонами генерала на плечах. А ще складалося
враження, що Генсек не зовсім ясно розумів, куди й навіщо його привезли.
Грянув гімн Радянського Союзу, а після нього, не чекаючи оголошення,
Брежнєв з чиїхось рук вихопив папірець і відразу почав його читати. А
прочитавши перше речення, яке приблизно так звучало, що це зворушливо і
хвилююче – бачити свій образ у бронзі, Леонід Ілліч явно здивувався, відірвав
свої очі від папірця і звів на погруддя та секунд десять, не менше, дивився на
нього, перш ніж повернутися до виголошення своєї промови.
        І тепер ще кілька слів про те, як незабаром бюст Брежнєва посварив
між собою двох похилого уже віку сестер. Колись дві дівчини з
Криничанського району у Дніпродзержинську вийшли заміж теж за сільських
парубків, але які працювали підручними сталеварів. І отак весь свій вік
прожили з ними у мирі і достатках. Дружили, як то кажуть, сім’ями, і за все
життя ніяких непорозумінь та сварок не мали. Разом і повдовіли, після
підтримували ще ближчі стосунки. Влаштувалися бабусі прибиральницями-
двірничками підмітати центральний проспект Леніна – кожна, ясна річ, свою
ділянку на ньому. Тут і сталося те, що сталося: на ділянці старшої на пару літ
сестри поставили постамент-пам'ятник Брежнєву. І якщо двірникам тоді
платили здається по 60 радянських рублів, то старшій раптом почали платити
на 5-ть більше. А як можна ніби було інакше, якщо у неї ділянка значно
відповідальніша, дуже часто у приїжджого народу на виду! Вважайте, що
візитна картка Дніпродзержинська!

От молодша сестра і обидилася ледве не
до сліз. За що їй, дивувалася і запитувала, така лафа? Ну розумною стала,
куди тобі! Загордилася - не підступись! Так я, казала людям, тепер з нею і не
балакаю навіть! Бо й вона ж свого носа не тільки задирає, але й верне від
мене!