Чому українські держслужбовці-посадовці не дорожать своєю репутацією

Дослівно: сказано як зав'язано

Віктор БОБИРЕНКО, політолог.

Велика проблема нашого суспільства — відсутність інституту репутації. Причому репутації пов’язаної: коли за дії депутата відповідає вся політична сила.

Це на Заході так: потрапив у скандал політик — іде у відставку. Щоб не кидати тіні на всю партію. Згадайте англійського прем’єра Бориса Джонсона. А в нас скільки завгодно осіб із партії влади може втрачати репутацію — керівництво від них максимум може відмахнутися і дати «відійти в бік лісу».

Чому так? Гляньмо соціологію. У нас деякі державні інституції мають мінусові рейтинги. Згідно із останнім опитуванням Центру Разумкова, показують рівень довіри до депутатського корпусу — мінус. Рівень довіри до прокуратури, суддів, антикорупційних органів — мінус. Репутація Арахамії, Стефанчука, Єрмака — мінус. Водночас майже 54 відсотки громадян продовжують довіряти Зеленському. І це при тому, що він ніколи й не крився, що прокурор на 100% його людина, що країною йому допомагають управляти п’ять-шість менеджерів. Що фракція «Слуга народу» — його «солдати».

Тут постає запитання до суспільства: скільки ще потрібно «зашкварів» від депутатів, міністрів, щоб упала тінь і на президента? Щоб електорально залежна влада нарешті почала реагувати на скандали зі своїми «обличчями»? Сама вона без відповідної реакції суспільства на це на жаль не здатна.

                                 Всеукраїнька газета захиству інтересів і прав селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ"