Чорнобиль - це велика трагедія
За матеріалами інтернет-видань
26.04.2024
417
Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року стала однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Вплив цієї трагедії дістався усіх куточків Європи, а її згубні наслідки відчутні й до сьогодні.
Український гідрометеорологічний центр публікує спогади метеоролога В'ячеслава Ліпінського, присвячені світлій пам’яті і мужності працівників та науковців Української гідрометеорологічної служби – ліквідаторам наслідків на Чорнобильській АЕС з 1986 року.
І знову 26 квітня 2024 року у місті Чорнобилі дзвони Свято-Іллінської церкви нагадають всьому прогресивному людству планети Земля про те, що сталося 38 років тому на мальовничому українському Поліссі у верхів’ях трьох річок. Дзвони Свято-Іллінської церкви 38 разів вдарять на сполох, нагадуючи про ту буремну і трагічну для України і її народу ніч, коли о 1 годині 23 хвилини і 47 секунд 26 квітня 1986 року під час недолугого експерименту з зупинення четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, для виведення його на середній ремонт, сталися два послідовних і дуже потужних вибухи, які за своїми наслідками виявилися катастрофічними та вкрай трагічними, в першу чергу для працюючої зміни персоналу станції та мешканців міст Прип’ять та Чорнобиль, а потім дуже швидко і населення України, прикордонні білорусі, росії та багатьох країн Європи, включаючи скандинавські країни і навіть східну частину США.
Як відомо, в результаті вибуху в атмосферу Землі вирвалась потужна хмара радіоактивного пилу високої концентрації. Радіаційна ситуація навколо зруйнованого реактору і всієї ЧАЕС щохвилини ускладнювалась ще і через те, що в зруйнованому реакторі тривали неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла та виверженням з розлому реактора впродовж багатьох днів продуктів радіоактивних елементів і зараженням ними, за рахунок вітрового переносу та радіоактивних дощів, великих територій згаданих країн.
Чорнобильська катастрофа – це небачене горе, яке не піддається жодному виміру, невиліковна рана нашого народу, біль якої передається із покоління в покоління, а її справжні масштаби та наслідки дають взнаки й понині. Адже від вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС який стався 38 років тому, сумарна радіація ізотопів викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж вибух атомної бомби в Хіросімі у 1945 році!
Чорнобиль – не лише велика трагедія, але й символ безмежної мужності, героїзму і самовідданості ліквідаторів страшної аварії.
Доземний уклін персоналу ЧАЕС, пожежникам, військовослужбовцям, гідрометеорологам, будівельникам, вченим, медикам, усім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії за неоцінений людський подвиг.
Вічна пам’ять жертвам Чорнобильської катастрофи!
Сьогоднішній день – 26 квітня, увійшов в історію, як День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф.
На жаль, Чорнобильська та інші, побудовані в Україні АЕС, продовжують бути потенційною загрозою для України, українського народу та всього людства у разі їх ураження варварсько-терористичною армією росії.
До певного часу існувало дві версії причин аварії. Про це пише Укргідрометцентр рік тому.
В перші дні після аварії була утворена Державна Комісія СРСР з
розслідування цього фатального вибуху. В процесі розслідування (перші 2 роки) комісія дійшла висновку, що основну відповідальність за аварію має нести оперативний персонал та безумовно керівництво ЧАЕС.
У ході розслідування комісія дійшла попереднього висновку про те, що стався збіг ряду порушень правил і регламентів, а катастрофічні наслідки стались через те, що у реактора була знижена потужність.
У зв’язку з цим, комісія вважає, що співробітники ЧАЕС не мали права проводити експеримент, після того, як зафіксували неконтрольований збій потужності. Керівництво станції звинуватили в замовчуванні масштабів катастрофи в перші дні аварії.
Однак пізніше комісія Держатомнагляду СРСР заново розглянула це питання і дійшла висновку, що аварія відбулася не через дії персоналу, а через незадовільну конструкцію реактора, що випливало з розсекречених документів КДБ за період 1973-го по 1984 рік, внесених до списку ЮНЕСКО.
В цих документах наводились факти порушення будівельниками технічних норм, використання неякісних будівельних матеріалів, армокаркаси виготовлялись зі сталі низьких марок і поганою якістю електрозварювання, неякісне ведення будівельних і монтажних робіт на окремих ділянках, які вже призводили до аварій і нещасних випадків. В резюмуючій частині цих документів чітко вказувалось на те, що при веденні будівництва такого стратегічного і потенційно небезпечного об’єкту, як ЧАЕС, в подальшій її експлуатації може призвести до надзвичайних подій…
Переконливою для комісії стала довідка начальника Чорнобильського РВ УКДБ УРСР у Києві і Київській області капітана Клочко, який наголошував і доводив факти такого змісту:
В перші дні після аварії була утворена Державна Комісія СРСР з
розслідування цього фатального вибуху. В процесі розслідування (перші 2 роки) комісія дійшла висновку, що основну відповідальність за аварію має нести оперативний персонал та безумовно керівництво ЧАЕС.
У ході розслідування комісія дійшла попереднього висновку про те, що стався збіг ряду порушень правил і регламентів, а катастрофічні наслідки стались через те, що у реактора була знижена потужність.
У зв’язку з цим, комісія вважає, що співробітники ЧАЕС не мали права проводити експеримент, після того, як зафіксували неконтрольований збій потужності. Керівництво станції звинуватили в замовчуванні масштабів катастрофи в перші дні аварії.
Однак пізніше комісія Держатомнагляду СРСР заново розглянула це питання і дійшла висновку, що аварія відбулася не через дії персоналу, а через незадовільну конструкцію реактора, що випливало з розсекречених документів КДБ за період 1973-го по 1984 рік, внесених до списку ЮНЕСКО.
В цих документах наводились факти порушення будівельниками технічних норм, використання неякісних будівельних матеріалів, армокаркаси виготовлялись зі сталі низьких марок і поганою якістю електрозварювання, неякісне ведення будівельних і монтажних робіт на окремих ділянках, які вже призводили до аварій і нещасних випадків. В резюмуючій частині цих документів чітко вказувалось на те, що при веденні будівництва такого стратегічного і потенційно небезпечного об’єкту, як ЧАЕС, в подальшій її експлуатації може призвести до надзвичайних подій…
Переконливою для комісії стала довідка начальника Чорнобильського РВ УКДБ УРСР у Києві і Київській області капітана Клочко, який наголошував і доводив факти такого змісту:
"Низька якість будівництва, відсутність належного контролю з
боку Управління будівництва може призвести надалі до руйнування
об’єктів будівництва в процесі їх експлуатації і як наслідок – до
радіоактивного зараження навколишнього природного середовища
та інших надзвичайних подій”.
Що саме і трапилось в ніч 26 квітня 1986 року.
Практично через 2 роки після надання доповідної записки капітана
Клочко, вона зразу була засекречена на довгі роки, аби не зірвати будівельні строки здачі об’єкта, незважаючи на те, що конструкція реактора теж не відповідала будівельним нормам.
Таким чином, керівництво і оперативний персонал ЧАЕС понесли
незаслужену кримінальну відповідальність і тюремне ув’язнення за злочин якого не скоювали! Вони не будували, а експлуатували те, що було побудовано з порушенням багатьох будівельних норм і правил ще й з застосуванням неякісних будівельних матеріалів, не кажучи вже про недосконалий реактор РБМК-1000, який і призвів до цієї трагічної катастрофи.
Про недосконалість цього реактору ще раніше наголошував у своїх
службових записках академік Валерій Лєгасов. З моменту аварії на
четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, академік В.Легасов брав активну участь у ліквідації наслідків цієї аварії, аналізуючи причини, які призвели до неї. Через 2 роки (у 1988 році) він остаточно дійшов висновку, що його попередні зауваження щодо недосконалості реактору типу РБМК-1000 були правильні і саме його експлуатація під час цього недолугого експерименту по його зупинці, призвели до всесвітньої катастрофи. Реактор
просто не витримав навантажень. А до попередніх зауважень і рекомендацій академіка щодо вдосконалення цього реактору, в Уряді так ніхто і не прислухався. Адже головним було вчасно виконати соцзобов’язання.
Довідково:
26 квітня 1988 року, у віці 52 років Валерій Легасов - академік,
доктор хімічних наук, член урядової комісії з розслідування причини
аварії на Чорнобильській АЕС о першій годині 25 хвилин, покінчив
життя самогубством.
18 вересня 1996 року Президент росії Борис Єльцин підписав Указ
про нагородження Валерія Легасова званням Героя Росії за відвагу і героїзм, виявлені під час ліквідації аварії на ЧАЕС.
Практично через 2 роки після надання доповідної записки капітана
Клочко, вона зразу була засекречена на довгі роки, аби не зірвати будівельні строки здачі об’єкта, незважаючи на те, що конструкція реактора теж не відповідала будівельним нормам.
Таким чином, керівництво і оперативний персонал ЧАЕС понесли
незаслужену кримінальну відповідальність і тюремне ув’язнення за злочин якого не скоювали! Вони не будували, а експлуатували те, що було побудовано з порушенням багатьох будівельних норм і правил ще й з застосуванням неякісних будівельних матеріалів, не кажучи вже про недосконалий реактор РБМК-1000, який і призвів до цієї трагічної катастрофи.
Про недосконалість цього реактору ще раніше наголошував у своїх
службових записках академік Валерій Лєгасов. З моменту аварії на
четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, академік В.Легасов брав активну участь у ліквідації наслідків цієї аварії, аналізуючи причини, які призвели до неї. Через 2 роки (у 1988 році) він остаточно дійшов висновку, що його попередні зауваження щодо недосконалості реактору типу РБМК-1000 були правильні і саме його експлуатація під час цього недолугого експерименту по його зупинці, призвели до всесвітньої катастрофи. Реактор
просто не витримав навантажень. А до попередніх зауважень і рекомендацій академіка щодо вдосконалення цього реактору, в Уряді так ніхто і не прислухався. Адже головним було вчасно виконати соцзобов’язання.
Довідково:
26 квітня 1988 року, у віці 52 років Валерій Легасов - академік,
доктор хімічних наук, член урядової комісії з розслідування причини
аварії на Чорнобильській АЕС о першій годині 25 хвилин, покінчив
життя самогубством.
18 вересня 1996 року Президент росії Борис Єльцин підписав Указ
про нагородження Валерія Легасова званням Героя Росії за відвагу і героїзм, виявлені під час ліквідації аварії на ЧАЕС.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Telegram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ