День танкових військ відзначатимемо 14 вересня
Про День танкових військ
Ушановуючи мужність та героїзм воїнів-танкістів, виявлені в боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також з метою започаткування нових військових традицій постановляю:
1. Установити в Україні День танкових військ, який відзначати щороку 14 вересня.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 29 серпня 1997 року № 922/97 "Про День танкістів".
3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ.
На фронті з визначенням цілей все досить просто. Якщо спалив одного російського окупанта, то день минув не дарма. Врятував свого побратима — наблизив Україну до перемоги.
Так говорить Герой України Сергій Пономаренко. Він — заступник командира танкового батальйону, а колись був менеджером великої мережі супермаркетів.
Коли почалась війна у 2014 році, чоловік одразу вирушив на фронт. Повернувся лише минулоріч, і ось знову його покликав дух обов’язку. Зібрав команду наймотивованіших і рушив нищити окупантів на схід. За цією справою й зустрів свій 39-й день народження.
Ти отримуєш адреналін та ейфорію від того, що виконав свою роботу добре. Користь для своєї держави приніс і підтримав тих хлопців, які сидять в окопах. Їх щодня сотнями снарядів засипають.
Найбільше Андрій пишається ефективністю української армії. Говорить, що кожне влучання — це результат злагодженої роботи. Хлопці не випускають тонни снарядів в один бік, а роблять всього кілька пострілів і все — ціль знищена.
Ми працюємо ефективніше, точніше. Це, можна сказати, тепер візитівка української армії.
Для кращого результату військові використовують як сучасну техніку, так і найпростіші, радше народні, методи. Координати, написані на руці — то чудовий аналог чорновика. І працює просто безвідмовно.
У Сергія ж дещо інший підхід. Спочатку потрібно надягнути вакуумні навушники та увімкнути музику. Для чоловіка це і захист вух, і додаткова можливість швидше зв’язатись з аеророзвідкою та піхотою.
Навіть у найпростіших речах командир намагається покращити роботу своїх підлеглих. Бо йому війна більше нагадує улюблені шахи, у яких потрібно не перестріляти одне одного, а переграти.
Будь-кого можна передбачити. Ну і якщо я стою зараз перед вами, то поки що все вдається. Сподіваюсь, що надалі все буде вдаватися краще і краще.
І справді, результати роботи Сергія видно не лише на полі бою, але й на обличчях його підлеглих. Для нього найважливіше зберегти їхні життя та здоров’я. І поки його хлопці гарно мотивовані, перемога наближатиметься дедалі швидше.
Попри те, що деякі з них зовсім не професійні військові, робота йде як по нотах. Наприклад, Павло ділиться, що до 24 лютого мав власну маркетингову агенцію.
А танк побачив вперше лише на третій день повномасштабної війни. І той на полігоні, а не під час боїв. Як навчився так швидко вправлятися з чудо-машиною, говорить просто — адреналін допоміг. Так все, чого вчили на полігоні, тепер швидко згадується у бою.
Проте перемогами чоловік не поспішає ділитись. Каже, що хвалитися не надто полюбляє. Натомість розповідає про досвід колишніх боїв.
Я напевне не пам‘ятаю жодного бою, щоб ми виходили в рівний бій, завжди техніка противника переважала. Зі свого — тішуся та пишаюся, що в одному бою знищив три танки.
Його побратим Андрій про свою розповідає дуже просто, чітко і з доказами.
Коли відпрацювали по лісі, російська піхота вибігла на відкриту місцевість. Кілька пострілів — і майже взводу піхоти не стало.
Цей виїзд теж не став винятком. По координатах влучили чітко, а значить, успіх знову на боці українських танкістів. Видно, обирає лише тих, хто воює на стороні правди та має гарний плейліст.
Після роботи у Сергія в машині чутно лише музику. Боєць запевняє, що репертуар має різний: від року до лірики. А щодо пересторог про те, що може не почути вистріли, висловлюється дуже просто.
Якщо по мені постріл, ти його все одно не почуєш, а якщо ти його чуєш — то воно не по тобі. То нащо його слухать?
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я