Ці заборони, встановлені у 2014 році, тим часом більше не діють – що ж далі?

28 ЖОВТНЯ 2024 РОКУ

Строки люстраційних обмежень на зайняття посад на державній службі та у правоохоронних органах втратили чинність через сплив строків.

Люстраційні норми Закону «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року, які передбачали заборону на зайняття посад на державній службі та у правоохоронних органах для осіб, які хоча б один рік займали керівні (адміністративні) посади у період з 2010 по 2014 роки або брали участь у протидії масовим акціям протесту під час подій Майдану, втратили чинність через сплив строків дії відповідних норм закону.

Нагадаємо, що Закон «Про очищення влади» набув чинності 16 жовтня 2014 року.

Закон передбачав люстраційні обмеження для кількох категорій посадовців та представників правоохоронних відомств, але найбільшими категоріями, яких торкнулася люстрація, стали державні службовці, судді та представники правоохоронних відомств, які займали керівні (адміністративні) посади у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року терміном понад хоча б 1 рік, а також особи, які займали керівні посади або були задіяні у протидії акціям протесту у період подій Майдану – з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.

Для одних категорій застосувався термін дії заборони у 5 років, а для інших – 10 років.

Більшість осіб, які підпадали під дію люстраційного закону, у 2014 році звільнилися з посад самостійно, щоб не потрапити до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону «Про очищення влади», або були звільненні за загальними обставинами вже новими керівниками тих чи інших державних установ та органів.

Однак, внаслідок люстраційних перевірок, що активно тривали у 2014-2016 роках, у вказаному Реєстрі опинилися близько 900 осіб.

Закон «Про очищення влади» у 2014-2015 роках викликав чимало критики та зауважень, через що до Конституційного Суду України була спрямована ціла низка конституційних подань.

Три подання до КСУ з питань відповідності Конституції тих чи інших норм Закону направив Верховний Суд України, а ще одне подання підписали 47 народних депутатів.

Втім, за десять років з моменту надходження вказаних подань, Конституційний Суд так і не зміг їх розглянути і спромігся лише на їх об’єднання в одну справу та періодичне заслуховування пропозицій.

Розгляду «справи про люстрацію» постійно щось заважало – тиск на КСУ з боку політичних сил та громадськості, небажання багатьох суддів КСУ викликати «вогонь» політиків та громадськості на себе та Суд, періодичні конфлікти всередині Суду між різними «фракціями» суддів, інституційні кризи, які за десять років неодноразово паралізували діяльність суду, повномасштабне вторгнення РФ в Україну і, нарешті, періодична відсутність кворуму.

Наприклад, можна пригадати, як у 2016 році тодішній Генеральний прокурор Юрій Луценко повідомив «Судово-юридичній газеті», що скасування люстрації «стане початком кінця» для тодішнього складу КСУ.

До розгляду об’єднаної справи щодо конституційності норм Закону «Про очищення влади» КСУ, після тривалої перерви, спробував повернутися 22 жовтня 2024 року. Однак за підсумками засідання Конституційний Суд вчергове повідомив, що «Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань».

Таким чином, справа щодо конституційності положень Закону «Про очищення влади» залишається найбільш «проблемною» в історії КСУ, оскільки Суд не може розглянути її вже близько десяти років.

Разом з тим, на принципові питання, на які намагалися знайти відповіді у КСУ колишні українські посадовці та представники правоохоронних відомств, вже зміг надати відповіді ЄСПЛ, який у справах «Полях та інші проти України» (2019), «Самсін проти України» (2021), констатував порушення прав люстрованих осіб, зокрема порушення права на справедливий суд та права на повагу до приватного та сімейного життя.

Оскільки Закон «Про очищення влади» у значній в мірі вже втратив своє значення, то як державі Україна, так і Конституційному Суду, потрібно нарешті визначитися, що робити далі з поданнями стосовно люстраційного закону.

Варіантів, з огляду на вже відомі рішення ЄСПЛ, не так вже й багато:

внесення Верховною Радою змін до закону

визнання Конституційним Судом Закону «Про очищення влади» таким, що відповідає Конституції

визнання Конституційним Судом Закону «Про очищення влади» таким, що не відповідає Конституції

визнання Конституційним Судом Закону «Про очищення влади» таким, що у певній частині не відповідає Конституції

закриття Конституційним Судом провадження по справі

залишити все як є, тобто і далі чекати, коли настане час або певна політична «атмосфера», щоб КСУ зміг поставити крапку у справі, розгляд якої триває вже близько десяти років.

Автор В’ячеслав Хрипун