Досвід, вартий уваги. Адже це досвід, як собі на користь використовувати сонячну енергію

ПРИРУЧИЛИ СОНЦЕ+ПРИРУЧИЛИ СОНЦЕ+ПРИРУЧ ИЛИ СОНЦЕ+ПРИРУЧИЛИ СОНЦЕ

Оксана ЗЛЕНКО  (Рівненська область)  Газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ"

 — ОСЬ, бачите: почав працювати над цією темою 26 липня, — розгортає робочий щоденник директор Рівненського виробничого автотранспортного об’єднання Микола Оксимчук (у правому верхньому кутку помічаю намальоване сонце). — А вже дев’ятого листопада о дев’ятій ранку наша мережева сонячна станція виробила перший кіловат електроенергії. Попри короткі хмарні осінні дні вона щогодини дає 2,5 кіловата.

За словами керівника, аби запустити сонячну електростанцію для власних потреб максимальною потужністю 30 кіловат за годину, знадобилося 830 тисяч гривень. Отака ціна енергонезалежності підприємства. Втім, потужності станції можна нарощувати, додаючи сонячні панелі. Її окупність, за оцінками фахівців, — два роки й вісім місяців.

— Гадаю, проте, це буде значно швидше, — каже директор. — Чому? По-перше, коли ми взяли тему в розробку, то платили за кіловат електроенергії 8,30, а в листопаді він коштувала уже 9,15 гривні. І, як ви розумієте, ціна знижуватися не буде. По-друге, коли ми з вами зайшли на підприємство, станція виробила 23 кіловати, а зараз — 26. Тобто і в ці найтемніші дні року продукується енергія,— зчитує цифри зі спеціальної програми мобільного керівник.

— На роботу верстата вже вистачає, от і поріжемо дрова для нашого твердопаливного котла, — додає начальник майстерні Володимир Баша.

— А навесні, щойно сонячна активність посилиться, встановимо зарядну станцію для електромобілів — актуально, чи не так? — риторично запитує Микола Оксимчук, демонструючи її макет.

— Ну звісно ж, та ще тут, на Млинівській, у промисловому серці Рівного, — підтримую слушний намір.

І міркую про те, що будь-яке ефективне економічне рішення — це удар по ворогові, що водночас робить нас сильнішими. Бо навіть децентралізацією джерел енергопостачання можна забезпечити стабільність роботи підприємства, яке, до речі, веде свою історію з далекого 1947 року. Тут реалізували себе цілі династії водіїв, механіків, інших фахівців — майстрів «золоті руки» та з інженерним баченням. Сьогодні вони проєктують та виготовляють і металеві контейнери для збору пластикових кришечок, які тут замовляють далеко з-за меж Рівненщини, і підставки для велосипедів та самокатів, і садові лавки та смітнички, й багато інших необхідних речей. А ще активно допомагають ЗСУ. Скажімо, передали на фронт автівку. Підприємство першим серед юридичних осіб краю придбало військові облігації через Укргазбанк, коли там іще навіть не знали, як це правильно оформити.

Нині ж колегіально ухвалили рішення: щомісяця купуватимуть військові облігації з коштів, виручених від реалізації вторинної сировини — макулатури, поліетилену, склобою.

«Ідеться про збір відходів власного виробництва та від орендарів, які підтримують нас у цьому прагненні. Місяць ми, як кажуть, тестували тему. І побачили: щонайменше тисячу гривень із відходів назбираємо. А кожна тисяча — це вже військова облігація, отже, допомога хлопцям», — не приховує задоволення досвідчений завідувач гаража Микола Герасимчук, який відповідає за цю ділянку роботи.

Авторитетні дослідження підтверджують: саме сонячна енергія стане основним джерелом енергії у світі до 2050 року. Вже сьогодні сім країн виробляють 100 відсотків своєї потреби в енергії із відновлюваних джерел. Із них дві європейські — Албанія та Ісландія. А в Німеччині, Португалії, Нідерландах активно використовують ще й енергію вітру та води.

                               (Всеукраїнська газета захиству інтересів і прав селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")