ЄДИНЕ, НА ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ СПОДІВАТИСЯ ФЕРМЕРАМ, ТАК ЦЕ НА БЕЗЗБИТКОВІСТЬ

        Кому з фермерів не відома істина, що рік на рік не схожий. А нинішній на цей рахунок зовсім винятковий. І не лише через його погодно-кліматичні особливості. Бо в першу чергу негативно далася і дається взнаки нав'язана російськими окупантками війна.

Хоча цьогорічний урожай на 20% більший, ніж торішній, повідомляє Agronews/ ua, проте непомірно високі витрати на логістику та блокада росією чорноморських портів України зробили транспортування зерна занадто дорогим. Про це і розповів зокрема фермер Віктор Цвик із Київщини, який зазвичай експортував до 90% свого врожаю з порту Одеси, пише «Радіо Свобода»..

Минулого місяця росія як відомо підступно і підло вийшла з угоди, яка дозволяла Україні транспортувати зерно по всьому світу. Як і багато інших українських фермерів, в тому ислі дніпропетровських, продукція Віктора Цвика фактично залишилася і досі залишається без збуту. Не маючи можливості продати свій урожай, українські фермер проактично повсюдно нині переймаються тим, як утриматися на плаву фінансово.

«Зерно було основним джерелом доходу ферми. Оскільки зараз єдиним варіантом його збуту є дорожчі автомобільні, залізничні та річкові маршрути через Європу, зерно, швидше за все, і залишиться у нас на складах. А це величезні збитки», — констатує Віктор Цвик.

Наразі Цвик вдався до такої стратегії, як бартер, щоб бодай якось утримати своє  господарство на плаву. І радить усім іншим своїм колегам також іти цим шляхом. Як за єдино прийнятним покищо варіантом. Адже він не сподівається отримати прибуток. Беззбитковість — це найкраще, на що можна сподіватися, говорить сільгоспвиробник.

Але, судячи з усього, це ж ще і не вся біда. Через обмежені можливості збуту продукції багато фермерів цього року відмовляються сіяти зернові. За словами багатьох аналітиків і спостерігачів тва практиків, виробництво кукурудзи та пшениці в Україні  уже нинішнього року впало майже на 40% порівняно з довоєнним рівнем. Деякі фермери почали виробництво інших продуктів, як-от не просто вирощуванням олійних культур, а й виробництвом соняшникової олії, щоб отримати хоча б якийсь прибуток. А це ознака, яка вселяє оптимізм. В тому розумінні, що немало фермерів в Україні, і чимдалі більше хай і вимушено, але неодмінно займатимуться у своїх господарствах переробкою вирощеного, відтак і реалізацією продукції з доданою вартістю.