Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний привітав пілотів і воїнів з днем Повітряних сил України

Це привітання Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного розміщене на офіційній сторінці Генштабу. Ще 27 червня 2007 року президент України Віктор Ющенко своїм указом доручив щорічно відзначати першу неділю серпня як День Повітряних Сил Збройних Сил України. Таке рішення глава держави мотивував важливим значенням цього роду військ «у забезпеченні обороноздатності держави».

       Історія світової авіації тісно пов’язана з українською землею. За Вікіпедією, тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Українцями були літакобудівники Ігор Сікорський та Дмитро Григорович. Безстрашні українські льотчики-аси Костянтин Арцеулов і Володимир Дибовський першими навчилися виводити літаки з вільного падіння штопором. Пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою.

Ще до початку збройної боротьби за незалежність Української народної республіки станом на осінь 1917 року на українській території дислокувались досить значні, як на той час, сили російської військової авіації, що нараховували до 330 бойових літаків.

Вони і склали кістяк української повітряної армії, формування якої проходило в надзвичайно складних умовах. Основними проблемами, які стояли на заваді створенню міцного авіаційного корпусу, були: насамперед — відсутність у політичного керівництва країни чіткої концепції розвитку Збройних сил в цілому і військово-повітряних формувань зокрема, брак кадрів, незадовільний технічний стан і недостатня кількість літаків та іншого авіаційного майна, а також більшовицька агресія щодо України.

Незважаючи на всі незгоди, 13 грудня 1917 року Центральна Рада офіційно утворила Повітряний флот. Його командувачем було призначено підполковника-авіатора Віктора Павленка. Йому підпорядкувались інспектори (командувачі) авіації та повітроплавання: перший завідувач усіма справами, пов'язаними з літаками, другий — діяльністю повітроплавних частин, які на повітряних балонах («ковбасах») піднімалися на велику відстань над землею та здійснювали розвідку і коригування артилерійського вогню.

 

Важливим завданням українського військового керівництва стала передислокація авіаційних частин з прифронтової смуги, де відчутними були впливи більшовиків, до внутрішніх районів України.

Станом на початок січня 1918 року в реєстрах управління української авіації вже налічувалось 188 літаків різних типів. Командування української авіації вживало максимальних зусиль щодо збереження матеріальних та кадрових ресурсів, але затяжна війна поступово зменшувала кількість боєздатних літаків та пілотів.

Періодом відносного спокою та мирної розбудови Повітряних сил був Гетьманат Павла Скоропадського.

Після приходу до влади Директорії ситуація змінилася: кількість боєздатних літаків зменшилась, але вони продовжували ефективно протидіяти ворогові аж до завершення визвольних змагань.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни себе проявили льотчики уродженці та мешканці України, які служили в лавах Червоної армії та отримали найвищу нагороду — звання Героя Радянського Союзу:

• Кожедуб Іван Микитович (8 липня 1920, Ображіївка, Сумська обл. — 8 серпня 1991, Москва) — тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації. Кожедубом було здійснено 330 бойових вильотів, він взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях, один із збитих ним вже в Німеччині літаків був реактивним;
• Глінка Борис Борисович (14 (27) вересня 1914, Кривий Ріг — 11 травня 1967, Московська область, СРСР). Всього виконав близько 300 бойових вильотів, збив 31 літак супротивника;
• Глінка Дмитро Борисович (10 грудня 1917; Кривий Ріг — 1 березня 1979, Москва, СРСР), здійснив близько 300 бойових вильотів, брав участь в близько 100 повітряних боїв, збив 50 літаків супротивника;
• Могильчак Іван Лазаревич (1917, Демидівка, Вінницька обл. — 13 лютого 1945, Будапешт);
• Брандис Анатолій Якович (12 серпня 1923, Катеринослав — 23 березня 1988, Москва) — двічі Герой Радянського Союзу. Воював в небі Мелітополя, Криму, Білорусі, Литви і Східної Пруссії. Загалом зробив 228 бойових вильотів;
• Таран Павло Андрійович (18 жовтня 1916, Шолохове, Дніпропетровська обл. — 14 серпня 2005) — двічі Герой Радянського Союзу. За час війни — 368 бойових вильотів. Бомбив військово-промислові об'єкти Німеччини, Фінляндії, Румунії. Екіпаж Павла Тарана знищив на землі 12, в повітряних боях 11 літаків ворога (7 з них вночі);
• Доліна Марія Іванівна (18 грудня 1922, Шарівка, нині Омська область — 3 березня 2010, Київ, Україна);
• Бабак Іван Ілліч (26 липня 1919, Олексіївка, Дніпропетровська обл. — 24 червня 2001) — за час участі у німецько-радянській війні Іван Ілліч Бабак збив тридцять п'ять німецьких літаків і чотири у парі;
• Гончар Іван Олексійович (21 вересня 1921, Нікополь — 20 квітня 1945). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно;
• Киселенко Петро Євдокимович (1 серпня 1919, Ісайки, Київська обл. — 10 червня 1975) — виконав 106 бойових вильотів;
• Носаль Євдокія Іванівна (13 березня 1918, Бурчак, нині Запорізька область — 23 квітня 1943, поблизу Новоросійська) — здійснила 354 бойових вильоти на бомбардування об'єктів противника, знищення його живої сили і техніки;
• Молодчий Олександр Гнатович (27 червня 1920, Луганськ — ?) — двічі Герой Радянського Союзу;
• Недбайло Анатолій Костянтинович (28 січня 1923, Ізюм — 13 травня 2008, Київ) — двічі Герой Радянського Союзу;
• Меклін Наталія Федорівна (* 8 вересня 1922, Лубни — † 5 червня 2005, Москва, Росія).

Крім того, слід виділити визначного німецького аса українського походження Роберта Олійника (9 березня 1911 — 29 жовтня 1988), що здійснив 680 бойових вильотів та збив 42 літаки^[5].

Після відновлення незалежності

На базі Військово-повітряних сил СРСР 17 березня 1992 року відповідно до директиви Начальника Головного штабу Збройних сил України було відтворено Військово-повітряні сили України.^[6]

На базі штабу 24-ї повітряної армії у м. Вінниця було сформоване Командування ВПС. У 1992 році на території України знаходилося 4 повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаційних полків, 11 окремих ескадрилей, навчальні й спеціальні установи й заклади. Всього близько 600 військових частин, 2800 літальних апаратів різного призначення, більше 120 000 військовослужбовців.

До складу ВПС України перейшли три повітряні армії (1100 бойових літаків).

Сьогодні повітряні аси України вже не дають змоги пілотам рф залітати за лінію фронту на підконтрольну ЗСУ територію. А майстерні дії "привида Києва" в небі Київщини наводили жах на окупантів. Кілька пілотів Повітряних сил удостоєні високого звання Герой України. 

Зі святом, Україно!