«І прости нам провини наші...»

Дніпровська єпархія Православної Церкви України знайомить прихожан  з  притчею про немилосердного боржника. У ній постають три героя: Цар та два боржника. Під образом Царя – сам Господь, а під боржниками – усі ми. Перший боржник завинив перед Царем величезну суму грошей – 10 000 талантів, а другий був винен своєму товаришу лише 100 динаріїв.
Визначити суму цих коштів у сучасних грошах дуже важко, адже талант був одиницею виміру ваги, а не виміру грошей. За різними підрахунками один талант становив би зараз десятки тисяч доларів. Тому 10 000 талантів – це астрономічна сума, яку неможливо відразу погасити. Її можна отримати, якщо постійно брати позики, та не сплачувати вчасно кредити. Саме у такій ситуації і опинився цей перший боржник.
Він не мав чим сплатити борг, за що Цар вирішив покарати як його, так і всіх його рідних. Проте боржник просить відтермінувати борг, він благає змилосердитись над ним. За це прохання Господар простив всю суму. Від такої звістки, боржника охопила радість, проте вона була недовгою. Коли ж він зустрів свого товариша, який був винений лише 100 динаріїв, його серце наповнилось злобою та гнівом. Він відразу почав його душити і вимагати негайно повернути борг. На аналогічне прохання відстрочки цей злобний кредитор відреагував негативно, відразу повівши свого боржника у в’язницю.
Коли ж цар довідався про цей випадок, то звелів віддати цього лукавого раба мучителям, доки той не віддасть йому всієї суми. На завершення цієї притчі Ісус Христос сказав своїм учням: «Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його». Так лише одним реченням Спаситель пояснив увесь прихований зміст цієї розповіді. Він знову акцентує увагу учеників на важливому принципі, який був сказаний Ним раніше: «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.» (Мф. 6: 14 – 15).

Нам необхідно навчитись прощати. В Євангеліях це слово вжито більше 40 разів. Кожного разу промовляючи молитву “Отче наш…” ми говоримо: “прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Проте подекуди це бувають прості слова, які виходять лише з наших вуст, а не серця. Як часто замість того аби простити ближньому якусь образу, ми шукаємо спосіб помсти, відплати, тощо? Не усвідомлюючи, що тим самим ми стаємо подібні до цього злобного боржника. Він сприйняв уповні любов Божу, проте не впустив її у своє серце.

Прощення є однією із умов спасіння. Воно підносить людину в очах Божих, а помста – принижує. Згадаймо, що і сам Спаситель, висячи на хресті, простив своїх розпинателів і мучителів, кажучи: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять». Чим показав нам приклад справжньої любові, яку повинні здобути і ми. Нехай же у цьому допоможе нам Господь, його Пречиста Матір та усі святі.