Хто і як знищує воєнних злочинців раші та наших зрадників

Майя Орел  Журналістка

   hromadske

   У цій розмові ми не розкриваємо даних, які є секретними або можуть нашкодити обороноздатності України.

      Найманець — це просто фах

   Володимире, хто виконує наші спецоперації проти росіян і зрадників України?

Якщо говорити про територію росії, я розділив би цих людей на три категорії.

   Перша — це найманці, яких не цікавить нічого, крім грошей. Ми їх наймаємо, зокрема, через їхні інтернет-спільноти, через спеціалізовані сайти, на яких вони пропонують свої послуги або реагують на наші пропозиції. Вони виконали замовлення, отримали гроші — до побачення.

Друга категорія — це колишні кадрові офіцери російської армії та спецслужб.

Ну, а третя — це мешканці території, на якій планується проведення відповідної спецоперації. Звичайні люди, які за 20 тисяч рублів готові підпалити шафу комунікацій на залізниці.

А кадрові офіцери українських спецслужб?

Ще до повномасштабної війни ми перестали відправляти їх для роботи на території росії, тому що було багато зради навколо цих операцій: росіяни арештовували наших офіцерів буквально під час проходження паспортного контролю.

Але з початком українських військових дій на Курщині наші офіцери-розвідники зайшли в росію разом зі спецпризначенцями. Зараз вони створюють логістичну й комунікаційну мережу для забезпечення наших спецоперацій по всій території росії. Вони дійшли вже аж до Владивостока. Передача зброї, вибухівки, розвідданих — це їхні обов’язки.

Найманці завжди розуміють, хто є їхнім замовником і чому необхідно ліквідувати саме цю людину?

Вони можуть здогадуватися, дізнавшись, ким є їхня ціль, погортавши сайти про неї. Але для людей, які працюють тільки за гроші, така інформація неважлива. Їм важливо знати вартість замовлення та місце перебування об’єкта.

Усі такі найманці є професійними кілерами?

Звичайно, що ні. Серед них є професійні кілери з кримінального середовища. Є відставні офіцери російської армії. А є і звичайні цивільні люди, для яких ми організовуємо відповідний навчальний курс, забезпечуємо їх зброєю і боєприпасами. 

   Сучасні вибухові пристрої дуже прості. Записується кількахвилинний відеоролик з інструкцією, виконавець отримує відповідну апаратуру та пристрої. Нічого складного — закласти міни й дистанційно їх підірвати. На них дві-три кнопки: одна на міні, щоб поставити її на бойове чергування, та дві на пульті дистанційного керування.

Якщо йдеться про найманців із цивільних, хто вони?

Це різні люди. Наприклад, командира російського підводного човна «Краснодар» Станіслава Ржицького в Сочі застрелив українець, який раніше за сімейними обставинами переїхав до росії та з власної ініціативи взяв участь в акції.

Також це можуть бути люди, яким дуже потрібні гроші, яких вони не можуть заробити в інший спосіб. Це люди з кримінального світу, це ті, хто свого часу навіть воював проти України. Це алко- й наркозалежні, учні та студенти…

Тобто, підбираючи виконавців, ми моральним аспектом не переймаємося?

Ми працюємо на результат. А найбільш результативними є ті самі наркозалежні. Звичайно, на ліквідацію льотчиків, що бомбили в Україні цивільні об’єкти, їх не пошлеш. Але їм потрібні гроші на дозу — і вони не просто підпалять військкомат чи якийсь вантаж на залізниці, а зроблять це за порівняно маленьку суму в 5-10 тисяч рублів, буває 50 тисяч рублів. 

Наскільки нарко- й алкозалежні надійні як виконавці?

Я не пам’ятаю випадків, щоб наркомани нас здавали. Заради дози вони стають чесною стороною домовленостей, ми їх на гачку тримаємо. А от алкозалежні й молодь менш надійні. Вони можуть здати зі страху. Особливо російська молодь. Ми її майже не навчали, давали стислі інструкції, бо мусили організувати безперервний масований потік підпалів російських комунікацій і військкоматів. 

   До того ж ми були впевнені, що війна скоро скінчиться і з цими хлопцями нічого не трапиться. Ми помилилися. Тепер платимо російській молоді більше грошей, ніж наркозалежним. Іноді до 20 тисяч доларів.

Хто встановлює тарифи для виконавців?

Існує ринок певних послуг — він і встановлює тарифи. Зазвичай оплата конкретного замовлення визначається під час попереднього спілкування з виконавцем. Є якась стартова сума, є торг.

Ми зв’язані якимсь фінансовим лімітом у цих операціях?

Ні. З 2014 року ми ліквідували десь три десятки російських генералів. Україна, жертва агресії, не може економити на таких акціях.

З найманцями розраховуються суто після виконання завдання?

По-різному. Якщо ми впевнені у виконавцеві, то він може отримати до 10% авансу.

А може російська сторона інсценувати ліквідацію нашого ворога?

Бували випадки, коли російські спецслужби дізнавалася про підготовку спецоперації або виконавець нас зраджував і йшов до ФСБ. І тоді ФСБ розігрувала виставу ліквідації, робила знімки «мертвого» тощо, а ми платили гроші виконавцю. Але це буквально одиничні випадки. Убезпечитися від них неможливо: проведення спецоперацій — це рулетка. Усе може зірватися в останню хвилину.

Володимир Жемчугов hromadske

    Просто зателефонували на мобільний номер міни…

Під час ліквідації воєнного злочинця й колаборанта перевага надається кулі чи вибухівці?

На окупованих територіях ми зараз працюємо тільки з вибухівкою. Кілер зі стрілецькою зброєю — це дуже високопрофесійна людина, тобто або спецпризначенець, або з кримінального світу. У нас наразі мало таких фахівців. Ми ними не ризикуємо, тримаємо для ексклюзивних справ. 

Деякі ліквідації взагалі проводяться за допомогою молотка. Але до російського офіцера не підійдеш так близько, щоб проломити йому череп чи вистрелити з пістолета.

Коли після проведення акції наш найманець хоче покинути територію росії, ми йому допомагаємо?

Ідейним допомагаємо. Але не завжди вони вміють скористатися нашою допомогою. Розкажу історію, яка трапилася в Татарстані. На одному з НПЗ ми знайшли етнічного українця, який давно набув російське громадянство. Він мав установити міну на своєму робочому місці. Після цього потягом дістатися російсько-казахстанського кордону й перейти його. Йому навіть квиток придбали на той поїзд.

Міна вибухнула, він дістався кордону — і російські спецслужби там його наздогнали. Вони вирахували, хто з працівників НПЗ міг установити міну в такому місці, й почали перевіряти кожного з них. Прийшли з перевіркою до нашого агента, а житло порожнє і немає речей. Оголосили його в розшук — прикордонники затримали на пункті пропуску до Казахстану. 

На російсько-казахстанському кордоні є величезні ділянки, які ніким не охороняються, але ця людина пішла на офіційний пункт пропуску. Наш і її прокол.

Кожна ліквідація — це своя історія успіху. Завдяки чому, приміром, вдалося ліквідувати генерала Кирилова?

Там самокат із радіокерованою міною з використанням мобільного телефона залишили біля під’їзду, у якому жив генерал. Наш найманець поставив міну на бойове чергування і пішов. Поруч в автівці була встановлена відеокамера, і наш чоловік бачив онлайн усе, що відбувається біля під’їзду Кирилова. 

Коли генерал вийшов з під’їзду, міну підірвали з іншої країни, здійснивши телефонний виклик на мобільний номер міни. Цю мінну засідку влаштувати було нескладно — генерал жив у багатоквартирному будинку, який не мав спецохорони. Особистий охоронець Кирилова першим вийшов із під'їзду — оце й усі засоби перестороги. Ніхто не звернув уваги на самокат. 

А Станіслав Ржицький, до речі, попався на тому, що в соцмережах викладав маршрути своїх пробіжок. І бігав без охорони.

9 грудня 2024 року через вибух автівки помер начальник Оленівської колонії Сергій Євсюков. 13 листопада в Севастополі підірвали автівку з капітаном російського чорноморського флоту Валерієм Транковським, він теж помер. 7 березня в Бердянську підірвали авто колаборантки Олени Ільїної-Самойленко. Вона вижила. Чому не всі вибухи забезпечують ліквідацію?

Залежить від типу використаного пристрою та від місця закладки вибухівки. У випадку з Транковським, наприклад, йшлося про магнітну міну, яку прикріпили під автівку, до кузова, саме навпроти крісла водія. Це спрацювало. А в інших випадках кілька сантиметрів можуть вирішити долю акції. 

От як у моєму випадку, коли у 2015 році я брав участь у ліквідації окупаційного мера Красного Луча Юрія Кондратенка. У бік автівки вибухнула міна МОН-50, уламки уразили капот і колесо. А до салону не дістало 50 см. Чоловік зазнав контузії, але не загинув. Однак за партизанськими стандартами такі операції все одно вважаються вдалими.

У квітні 2024 року в москві була підірвана машина з колишнім співробітником СБУ Василем Прозоровим. У жовтні 2024 року в Підмосков’ї знайшли мертвим так званого ексміністра енергетики «ЛНР» Костянтина Завізенова — помер від пострілу в голову. До зрадників України, які живуть на російській території, нам легше підібратися?

Відстежити їх значно простіше, ніж якогось російського офіцера в Україні. Адже на російській території вони почуваються розслаблено. Не перевіряють свої автівки на наявність вибухівки, не мають особистої охорони. Це дрібні російські прихвосні, яких і ФСБ не охороняє. Усі ці зрадники під нашим прицілом, і їхня ліквідація — справа часу.

           Чому проколи?

Скільки зазвичай треба людей для проведення ліквідації?

Якщо йдеться про застосування стрілецької зброї, то достатньо однієї людини. Киву, приміром, ліквідовувала одна людина. Але інші агенти встановлювали його розташування. 

Якщо йдеться про підрив авто — більше. У Севастополі, коли підривали капітана Транковського, маршрути його пересування й місця паркування з’ясовувала одна людина. Друга людина підкладала міну, третя приводила її в дію.

Ці люди, що залучені до однієї акції, між собою знайомі?

Дуже й дуже рідко. Бо коли вони знайомі, і хтось один потрапить до російських спецслужбовців, він видасть решту. Там так катують, що все скажеш. Тому кожен отримує від координатора своє завдання, часто не знаючи загальної картинки акції.

Як часто російські спецслужби знаходять виконавців?

На жаль, часто. Відсотків 60-70 наших виконавців потрапляють у полон до росіян. Їх там допитують, дуже катують. Зазвичай термін ув’язнення для них — 25 років. Сергію Денисенку, наприклад, прокурор теж просив 25 років. Але він отримав 20. росіяни їх не вбивають, тримають для обміну на своїх військових або агентів. Ми теж включаємо їх до списків на обмін.

Але ж це дуже високий показник — до 70%! Ми не можемо їх краще готувати?

Це важко. Льотчика високого класу готують років 10. Так і з агентом для спецоперацій. А ми працюємо, вважайте, сьогодні на сьогодні. Впевнений, що на майбутнє наше політичне й військове керівництво зробить щодо цього висновки.

У чому найчастіша причина провалів?

На росіян працює їхня висока фаховість. Проти наших агентів — мобільний зв’язок, відеокамери на вулицях, особиста недбалість. Смартфон є головним помічником агента, але й найбільшою небезпекою. На завдання з підготовки акції не треба брати із собою смартфон або принаймні варто витягнути з нього акумулятори. Адже смартфон залишає цифровий слід. 

росіяни аналізують інформацію зі стільникових веж навколо епіцентру вибуху — які телефони тут засвітилися. Далі сортують: власники яких номерів на цій локації живуть, працюють, пройшли один раз, кілька разів. Аналізують цю інформацію і виходять на виконавця. 

Також агент обов’язково мусить робити фото- і відеозвіт про виконання операції. Він робить, звітує і потім не видаляє зі смартфона цю інформацію. Чимало наших через це потрапили в російські катівні.

Або ось візьміть історію з нашим агентом Віталієм Дятленком. Йому треба було прикріпити міну до днища машини. Він вдав, що послизнувся і впав біля машини, за секунди прикріпив міну. Але з’ясувалося, що цю машину фсб навмисне поставила під відеокамери як приманку. Віталія вирахували, він загинув у лютому 2024 року зі зброєю в руках — у бою зі спецпризначенцями, які прийшли його арештовувати.

А вирахувати наявність відеокамери можна?

Зазвичай їх ставлять у людних місцях, біля об’єктів, які можуть бути цікавими партизанам і нашим агентам. У Бердянську і в Запорізькій області багато наших людей на них спіймалися. Після цього ми не ставимо міни на автівки в таких місцях — 100%, що там працює камера.

До речі, саме завдяки камерам росіяни нещодавно арештували людину, яка 9 грудня підірвала начальника Оленівської колонії. Камери зафіксували й ідентифікували обличчя нашого агента. росіяни вже навіть відео його арешту виклали. Він жив сам, взяли його вдома. 

   Але в цьому випадку машина начальника колонії не була приманкою. Обличчя нашого агента зафіксували камери відеоспостереження, які вже давно стояли біля житла Євсюкова. Таких камер росіяни в Донецьку за 2024 рік понад 2000 поставили. Це теж нашим людям на замітку.

А на чому погоріли ви особисто?

Я мав повертатися із завдання — встановив міну з годинниковим механізмом для підриву лінії електропередачі Луганського військового аеродрому. Під час спецпідготовки нас навчали: із завдання повертаєшся тією самою дорогою, якою ідеш на завдання. Для цього мені треба було перейти трасу. А по ній саме рухалася колона російських військових машин.

Мені треба було просто почекати, поки вона пройде, але я дуже нервував, мені хотілося швидше опинитися якнайдалі від аеродрому. Я пішов в інший від траси бік і зайшов на старе мінне поле навколо аеродрому. Підірвався, і мене знайшли російські солдати. Тобто я теж порушив інструкцію.

Щодо путіна — питання не в грошах

Сьогодні на тимчасово окупованих територіях люди допомагають ЗСУ більше з ідейних міркувань чи з меркантильних?

Треба розрізняти давно окуповані території і нещодавно. Бо ситуація на них не однакова. На давно окупованих територіях за 11 років війни ідейних бойових партизанів лишилося мало. Більшість звідти виїхала, аби не потрапити на примусову російську мобілізацію 2022 року. Але ідейних членів підпілля досі багато. Вони ефективно збирають інформацію про пересування окупантів і місця їхнього розташування.

Диверсії на староокупованих територіях зараз десь на 90% робляться за гроші. Їх здійснюють, наприклад, громадяни України, які служать в окупаційних адміністраціях чи в окупаційній армії. Але цікаво, що навіть у них відсоток зради дуже маленький: люди якщо вже беруть гроші, то працюють.

А на нещодавно окупованих територіях ситуація десь 50 на 50, як у лотереї. Ми на Херсонщині й Запоріжжі у 2022 році підготували понад тисячу агентів із місцевих мешканців. Вони мали, зокрема, ліквідовувати зрадників, працювати з вибухівкою. Але більшість із них були молодими людьми — упродовж 2023 року багато хто потрапив у полон. 

Це знову до вашого питання про причини провалів. Люди ліниві, недбалі, нехтували конспірацією та дисципліною. А ми ж навчали їх конспірації, на відміну від російських юнаків, які ставали нашими агентами. Наші тупо попадалися на мобільних блокпостах: міна в торбі, секретну інформацію не видалив із телефона, самовпевненість замість обережності.

Скільки отримують цивільні, які виконують спецакції на окупованих територіях?

Десь до 10 тисяч доларів. Це невисокий тариф, якщо врахувати рівень ризику й небезпеки.

А ви скільки отримували, коли партизанили на окупованій Луганщині?

Це був 2015 рік, ми були офіційними агентами ГУР, і за встановлення міни на аеродромі нам обіцяли винагороду 500 доларів.

Ви сказали, що за ліквідацію генерала Кирилова виконавець отримав 100 тисяч доларів. А хтось із виконавців отримував більшу суму?

100 тисяч ми платимо за ліквідацію військового злочинця генеральського рівня. Звичайно, голова начальника генштабу російських збройних сил валерія герасимова коштувала б дорожче. Або міністра оборони андрія бєлоусова. На жаль, поки що ми не можемо до них дотягнутися. До путіна теж. Але я не кажу, що це неможливо. Сучасні технології бойових дронів відкрили багато нових можливостей.

Можна сподіватися, що, колись буде ліквідований і янукович?

Не думаю. Він потрібен нам живим — для свідчень проти путінського режиму про початок війни у 2014 році та анексії Криму зокрема. Він знає, що з українського боку ліквідація йому поки що не загрожує.