КОМУ БАЙДУЖІ МУЛЬТФІЛЬМИ - НЕ ЧИТАЙТЕ

Увесь світ знає, що в один із грудневих днів далекого 1895 року в Парижі на бульварі Капуцинів брати Люм'єр вперше продемонстрували народу таке диво, як кіно. У день, коли це сталося, у всепланетних масштабах і святкується тепер День кінематографістів чи у скороченому варіанті День кіно. Але мало хто досі знає, що ще за три роки до першого кіносеансу братів Люм'єр, в кінці жовтня 1892-го, у тому ж Парижі французький художник Еміль Рейно кликав глядачів у відкритий ним оптичний театр, як він його називав. І показував усім бажаючим по тих часах неймовірне видовище – малюнки спочатку всіляких звіряток, потім дітлахів, а насамкінець і дорослих, які на великому простирадлі рухалися. Себто це були перші анімаційні міні-фільми. Таким чином «дитячі» мультфільми від «дорослого» кінематографу старші віком на цілих три роки. А чому французьке відділення Міжнародної асоціації анімаційного кіно, трохи забарившись від численних кіномистецьких об'єднань, щороку в останні дні жовтня наполягло відмічати тепер і Свято аніматорів, це зрозуміло.

У Дніпрі його у ці вихідні і відмічають. Перш за все з ініціативи Будинку мистецтв обласного центру, який очолює Валентина Слобода. Вона воднораз є і головою обласної організації Спілки кінематографістів України. І пояснила так, що Міжнародний день анімації не можна не вшановувати. Оскільки це День «не лише професіоналів, котрі створюють мультиплікаційні стрічки, але перш за все дітей, а також і дорослих, бо у нас усі люблять веселі й потішні, повчальні та мудрі і так далі мультики».   

Цьогорічні заходи зі святкування Дня анімаційного кіно разом з традиційними доповнилися і новими. Відбулося уже більше десяти святкових ранків, на які запрошуються діти з батьками-переселенцями. Погодьтеся, що під час війни для них це радісні та зворушливі хвилини, які спонукають хоч якось забути біду. Тим паче, що переглядають відразу кільканадцять мультиків українських авторів.