Людина з протезами така сама, як ви, тільки з іншим досвідом

В Україні через війну, на жаль, зростає кількість людей, які втратили кінцівки. І все частіше зустрічаються наші захисники і захисниці та цивільні українці із тяжкими ушкодженнями та ампутаціями.
Психологи радять у таких випадках поважати особисті кордони травмованих людей і навчитися правильно реагувати при зустрічі з ними.
Не хапайтеся допомагати чи торкатися людини без попередження.
Спокійним тоном запитайте, чи потрібна допомога.
Не коментуйте за спиною "Бідненький", "Нещасна!" Це завдасть більше болю, ніж зневага.
Не розпитуйте про травматичний досвід.
Якщо людина сама готова поділитися, вислухайте її та будьте поруч.
Не показуйте жаль, сором, зневагу.
Перед вами така ж людина, як і ви. Поважайте її досвід.
Не уникайте погляду/не відвертайтеся.
Це може бути ваша захисна реакція на розгубленість. Постарайтеся не робити цього.
Не тицяйте пальцями, пильно розглядаючи людину.
Це також порушення особистих кордонів. Якщо так реагує дитина, спокійно поясніть їй, що це людина, яка пережила травму, і їй буде неприємна така підвищена увага.
Навчіть дитину і можете користуватись також таким жестом - покласти руку до своїх грудей та зробити легкий кивок головою, як символ вдячності за героїзм.
І пам'ятайте, що людина з протезами - перш за все людина. Потім - її досвід.
Рекомендації, звичайно, важливі, але просто в той момент будьте людиною. І це буде відразу видно.

На фото - 12-річна Яна Степаненко, яка втратила обидві ноги під час ракетного удару по вокзалу у Краматорську.

Яна готується взяти участь у Бостонському марафоні. Дівчина бігтиме на протезах, аби зібрати кошти на спортивний протез для важкопораненого захисника Олександра Рясного.