Бізнес, заснований на експлуатації природних ресурсів – землі, лісу, води тощо – завжди незадоволений створенням природно-заповідних територій. Бо для бізнесу це передусім лише ресурси.
Тому непоодинокими є ситуації, коли забудовники, лісівники, підприємці виступають за скасування чи за зменшення площ заповідних територій. У 2000-их роках такі випадки були масовими: щоб скасувати заповідну територію місцевого значення, треба було домовитись лише з двома органами − обласною радою та місцевим управлінням екології. Враховуючи, що депутати облради зазвичай ті ж самі бізнесмени, домовитися було легко.
Яскравий приклад – вилучення понад 20 000 га лісів з Міжрічинського регіонального ландшафтного парку. Тепер ці ділянки виглядають однією великою пилорамою навіть із супутника.
Із заповідними об’єктами загальнодержавним значенням було важче – треба було спочатку домовитись з Міндовкілля, потім з Адміністрацією Президента. Київські чиновники неохоче ризикували своєю репутацією заради вирішування шкурних інтересів місцевих бізнесменів.
Тому в 2010 році, аби зупинити дерибан заповідних територій, внесли зміни в Закон України «Про природно-заповідний фонд». За цими змінами, скасування місцевих заповідних територій треба було погоджувати в Києві. І це працювало. У 2022 році Міндовкілля не погодило два десятки таких клопотань. Наприклад, щодо РЛП «Тілігульський».
Тоді, згідно з позицією самого парку та Миколаївської ОДА, мова йшла про «розширення території парку на 1704,9326 га». Щоправда, розширення виявилось фіктивним і лише на папері. Бо під час землеустрою знайшли помилки: площу парку «збільшили» за рахунок територій, які і без того входили в заповідну територію. Крім того, в документах був захований намір вилучити з парку 283 га землі − між курортом Коблево та лиманом.
На щастя, Міндовкілля у погодженні цього «розширення» відмовило.
Що ж пропонують депутати законопроєктом № 9316?
По-перше, встановити єдину підставу для відмови в клопотанні про створення, скасування чи зміну меж заповідних територій. Цією єдиною підставою буде відсутність повного пакету документів.
Тобто пропонується звести роль Міндовкілля в аналізі доцільності скасування заповідних територій до якоїсь адмінпослуги, як наприклад, видачі паспорту. Бо бізнес завжди знайде науковців, які не переживають за свою репутацію і готові підготувати всі необхідні документи про «втрату природної цінності». У кейсі РЛП «Тілігульський» такі документи були підготовлені Інститутом морської біології НАН України.
По-друге, пропонується встановити, що рішення про зміну меж чи скасування заповідних територій ухвалюються органом, який його створив. Приміром, зараз, аби скасувати заказник «Великодобронський» на Закарпатті, необхідно було видавати Указ президента України. Зрозуміло, що на це Офіс президента не піде. А от якщо законопроєкт № 9316 ухвалять – достатньо буде лише рішення Закарпатської ОДА як правонаступника облвиконкому, який і створив цей заказник в 1972 році. Чи зможуть при належній наполегливості досягти цього лісівники – питання риторичне…
Прихильники законопроєкту № 9316 розповідають, що все не так погано, що одночасно зі спрощенням процедур вони встановлюють «запобіжники», які ускладнять вилучення особливо цінних земель, до яких, згідно з законом, належать й землі природно-заповідного фонду.
Проблема у тому, що ці «запобіжники» часто не працюватимуть. Бо більшість заповідних територій у земельній документації мають аж ніяк не «заповідне» цільове призначення: сільськогосподарське, лісогосподарське чи рекреаційне. За таких умов ніякий статус особливо цінних земель не стане проблемою, щоб зрубати чи розорати колишній заказник.
Виправити ці моменти між першим та другим читанням не можливо, бо регламент Верховної Ради забороняє вносити зміни в статті та закони, які не були предметом розгляду в першому.
Тому ухвалення законопроєкту № 9316 у нинішній редакції відкриє скриньку Пандори, призведе до дерибану заповідних територій. Краще, що можуть зробити депутати, усунути з нього всі ці норми.
Бо навіщо ж під час війни, замість вирішення нагальних проблем, руйнувати те, що працює?
Більше подробиць: https://life.pravda.com.ua/columns/2023/04/4/253660/