Нема хліба без роботи, а роботи без хліба

З давніх часів українці називають хліб "святим", "божим даром", "батьком", "годувальником", "головою". Про хліб і його святість в Україні складено багато приказок і прислів'їв: "Хліб на столі — Бог у хаті", "Не ми хліб носимо, а хліб нас", "Хліб житній — батько рідний", "З хлібом і пісня миліша, і хата тепліша", "Нема хліба без роботи, а роботи без хліба". Хліб завжди супровожував нас на важливих подіях у житті: чи народження дитини, або весілля, поминальні дні чи великі православні свята.  У народних обрядах хліб завжди символізує життя, а слова "жити" й "жито" в українській мові - від одного кореня.

Сама назва "хліб" належить давнім грекам.  На думку лінгвістів, слово походить від грецького слова "клібанос" ( в такому горщику   випікався хліб). Від слова "клібанос" у стародавніх готів було утворено слово "хлайфе", яке перейшло у мову стародавніх німців, як "хлайб", в естонську — "лейб", в українську — "хліб".

Науковці стверджують, що людина в  середньому з'їдає за все життя близько 7 тонн хліба і 35 тисяч булочок. Щодня людство споживає понад 9 мільйонів буханців і приблизно половина хліба, який кожен день з'їдається в усьому світі, йде на приготування бутербродів.

Ставлення до хліба завжди було дуже шанобливим. Про це наші предки переповіли безліч прикмет і вірувань. Приміром, ні в якому разі не можна викидати хліб, перевертати низом догори, не можна їсти хліб за спиною людини, можна вкрасти його силу. Якщо впав шматок хліба на підлогу, чекайте гостей. Кажуть, що не можна різати хліб у висячому положенні, грошей не буде. А ті, хто любить їсти скоринки і окрайці, - щасливі люди.
Про щастя бути з хлібом існує шедевральне полотно української художниці Тетяни Яблонської "Хліб". Вона намалювала його у 1949 році. Нині ескізи до картини знаходяться  у Національному художньому музеї України. Втім, сама картина зберігається у Третьяковській галереї (москва).

"Працюючи над картиною “Хліб”, я найбільше намагалась передати захоплення життям, передати правду життя. Ні про яку самодостатню “живописність” я не думала. Пам’ятаю, в той час до мене завітала група львівських художників на чолі з Григорійчуком. Спочатку розмова йшла про “завзятість” головної героїні, про те, що я за своїм духом дуже на неї схожа, а потім заговорили про “кольори та вальори”. Я пам’ятаю, яким смішним, наївним та провінційним мені це тоді здалось! При чому тут “кольори та вальори”? Чи потрібно щось, окрім правдивого зображення життя? Я не усвідомлювала, що все ж в картині “Хліб” живописна задача, сама по собі або підсвідомо, вирішилась – поєднання теплого зерна, синіх спідниць, білих хусток та сорочок створювало живописну гру та, крім того, якраз незадовго до “Хліба” я писала картину “Перед стартом”, одночасно писала “У парку” і ще не до кінця забула живописні відкриття імпресіоністів, яких я відкидала.
Картину “Хліб” я писала з повною віддачею, із серцем, сповненим любові до цих жінок, до зерна, до сонця", - відгукувалася про свою роботу Тетяна Яблонська.

 

 

Національний художній музей України / National Art Museum of Ukraine