Ніхто не співав моїх пісень так, як Квітка Цісик, - Назарій Яремчук
За матеріалами інтернет-видань
30.03.2025
192
Якраз учора, 29 березня, був День пам’яті неповторної Квітки Цісик (1953–1998).
Вона була голосом, що торкався самої душі. Голосом, у якому звучала любов, туга і нескінченна ніжність. Ті, хто чув її вперше, не могли залишитися байдужими – її спів полонив серця назавжди.
Джерело: "Це моя Україна", соцмережі.
Повне ім’я співачки – Квітослава-Орися, і вона була квіткою, що розцвіла далеко від рідної землі, але завжди прагнула до неї. Її дивовижний талант підкорював як оперні сцени, так і естрадні майданчики. Вона працювала поруч із такими легендами, як Майкл Джексон і Вітні Х’юстон, та попри це, найбільшою цінністю для неї була українська пісня.
“Хоч я і народжена в Америці, але українка!” – сказала вона в інтерв’ю Кирилу Стеценку, і це були не просто слова.
Змалку її серце билося в ритмі мелодій, які луною відгукувалися в її душі.
“Тато навчив мене любити українську пісню. Він показав, що вона лірична, що вона говорить до серця.”
У 1983 році Квітка вперше і востаннє ступила на землю своїх предків. Разом із мамою вона відвідала Україну, але її голос тоді не прозвучав на сцені – радянська влада заборонила її пісні, бо в них лунала пам’ять про УПА та Січових стрільців.
Саме після цієї подорожі її серце ще більше сплелося з Україною, а у репертуарі з’явилися пісні Володимира Івасюка.
“Ніхто і ніде не заспівав моїх пісень так, як це зробила Квітка”, – зізнавався Назарій Яремчук.
Попри життя в Америці, вона вкладала всі сили та кошти у збереження української пісні. Її дві унікальні платівки – “Пісні України” (1980) та “Два кольори” (1989) – були створені не заради комерційного успіху, а з безмежної любові. Витративши на них майже 200 тисяч доларів, вона подарувала українцям безцінний скарб, який потрапляв до України таємними шляхами – пісні переписували на касети, передавали з рук у руки, як реліквію.
Квітка мріяла записати третій альбом – колискові та сучасні українські пісні, але доля не дала їй цього зробити.
Її останній запис – пісня “Журавлі” на слова Богдана Лепкого – став символом її власного життя: красивого, світлого і водночас сповненого суму.
Але її голос ніколи не замовкне. Він лине над світом, як оті журавлі – нагадуючи нам, що українська пісня вічна і жива.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ