Озима пшениця потребує особливого підходу в азотному живленні

Незважаючи на значну кількість досліджень з азотними добривами, питання щодо оптимальних доз, способів і строків їхнього внесення з урахуванням попередника є актуальними, що пов’язано зі значними змінами клімату та біологічними особливостями нових сортів, які потребують адаптації до технологій вирощування. До того ж потепління клімату призвело до пом’якшення умов перезимівлі озимини та меншої їхньої загибелі, особливо на посівах пізніх строків сівби, які потребують особливого підходу в азотному живленні. 
 

Метою досліджень, які проводили в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН протягом 2015–2024 рр., було вивчення впливу доз, способів та строків внесення азотних добрив на формування врожайності та якості зерна пшениці озимої. 
Попередники – чорний пар, горох на зерно та соняшник. Площа облікової ділянки – 25,0 м², повторність – триразова із систематичним розміщенням варіантів. Вивчали ефективність різних доз (N₂₀, N₃₀, N₄₀, N₆₀, N₉₀, N₁₂₀), строків (осінь, весна, осінь + весна) та способів внесення (врозкид та сівалкою) азотних добрив (аміачна селітра, карбамід, сульфат амонію) залежно від погодних умов року. 
Встановлено, що азотне підживлення у фазі кущіння в дозі N₄₀ після чорного пару залежно від фону живлення сприяло підвищенню врожайності зерна у варіантах з аміачною селітрою на 0,75–0,81 т/га, з карбамідом – на 0,71–0,92 т/га. Збільшення дози азоту до N₆₀ було економічно не ефективним. У варіантах без основного удобрення прикореневе підживлення у дозах N20, N40, N60 забезпечило окупність зерном відповідно 41,2 кг, 27,1 кг та 19,9 кг, а на фоні основного внесення N₃₀P₃₀K₃₀ – 15,9 кг, 15,7 кг та 15,6 кг. Після гороху на зерно більш ефективним було внесення карбаміду в дозі N60 – надбавки врожайності становили від 0,74–1,23 т/га, що на 0,15–0,25 т/га вище порівняно з внесенням аміачної селітри. Незалежно від умов року після чорного пару на фоні N₃₀P₃₀K₃₀ якість зерна третього класу одержана у варіанті прикореневого внесення N₄₀, а після гороху на зерно – N₆₀. При цьому додаткове листкове підживлення карбамідом сприяло підвищенню вмісту білка та клейковини в зерні до рівня другого класу. 

Додаткове листкове підживлення карбамідом сприяло підвищенню вмісту білка та клейковини в зерні до рівня другого класу

У дослідах після соняшнику ефективність різних доз та строків внесення азотних добрив значною мірою залежала від погодних умов. Залежно від строку проведення азотних підживлень у дозі N₃₀ зростання врожайності зерна у середньому становило 23,3–26,1 %. Найбільш ефективним та економічно доцільним було підживлення посівів у дозі N₆₀, що у середньому за строками забезпечило підвищення врожайності зерна на 40,2 % до контролю та на 15,9 % – до варіанту N₃₀. При цьому підвищення доз азоту до N₉₀ та N₁₂₀ не сприяло істотним надбавкам зерна порівняно до варіанту N₆₀. Найбільш високий приріст зерна (43,5 %) одержано у варіанті весняного підживлення. 
Порівняльне вивчення ефективності застосування різних форм азотних добрив (аміачна селітра, карбамід, сульфат амонію) у фазі кущіння після соняшнику у дозі N₆₀ показало, що за осіннього внесення істотної різниці між варіантами не встановлено, тоді як за весняного підживлення посівів найвищі надбавки зерна забезпечила аміачна селітра, а кращим був прикореневий спосіб. За поєднання осіннього та весняного підживлення посівів істотної різниці між способами внесення аміачної селітри не відмічалося, приріст зерна становив 36,1–38,1 %. 
За внесення карбаміду найвищу врожайність забезпечив прикореневий спосіб весною, за якого надбавка зерна склала 43,0 % та була на 12,0 % вище порівняно до внесення добрив врозкид. За внесення сульфату амонію кращим було прикореневе весняне підживлення – приріст зерна склав 44,2 %. 

У дослідах після соняшнику ефективність різних доз та строків внесення азотних добрив значною мірою залежала від погодних умов

У середньому за варіантами внесення азотних добрив найвищий рівень урожайності одержано за прикореневого весняного підживлення сівалкою, що на 0,33 т/га (8,4 %) вище порівняно до розкидного способу. 
На фоні поєднання осіннього та весняного підживлення у середньому за видам азотних добрив найвищу надбавку зерна (42,0 %) одержано у варіанті прикореневого внесення. 
У середньому за строкам внесення азотних добрив у дозі N₆₀ надбавки зерна до контролю у варіантах підживлення аміачною селітрою становили 39 %, сульфатом амонію – 37 %, карбамідом – 35 %. 
 

Висновки

С. Попов, Н. Кузьменко, Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН