«Я тут набираюся сили», — закон аграрія

У Дергачівській громаді Харківщини десятеро аграріїв вирішили цьогоріч засівати поля, попри близькість до кордону з Росією та постійну загрозу обстрілів. Землі тут розташовані всього за 20 кілометрів від лінії зіткнення.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на Суспільне.

Один із фермерів, Артем Орач, розповів, що територія його господарства двічі була в зоні бойових дій, а на окремих ділянках вони власноруч знімали протитанкові міни. Розмінування тривало два роки.

«Ставилося дистанційне керування на трактора, плюс самі брали навіть металошукачі. Проходили, шукали», — каже Орач.

Цьогоріч він уже посіяв 200 гектарів пшениці з осені, зараз сіє кукурудзу і планує засіяти ще 350 гектарів соняшником. Утім, близько 80 гектарів залишаються недоступними — занадто небезпечно працювати через близькість до кордону.

Фермер згадує, як у вересні 2023 року три ракети влучили у підприємство, пошкодивши ангари і техніку. Частину зерна, яке призначалося під озимину, вдалося врятувати.

Ще один аграрій з громади — Костянтин Зубрич — цьогоріч уже посіяв соняшник та кукурудзу. Розмінування його полів тривало місяць за участі саперів, ДСНС і приватних компаній. Але 20% полів він не буде обробляти — надто небезпечно.

«Не дуже хочеться ризикувати хлопцями-механізаторами. Це зараз і так розкіш для фермерського господарства», — пояснює Костянтин.

У його команді зараз працюють лише четверо людей.

У 2022 році під час окупації частини громади Зубрич пішов у партизани. Після деокупації повернувся до господарства.

«Скоріше хотілося, щоб їх звідси пішли, щоб їх вибити, звідси прогнати й сіяти. Я тут набираюся сили», — каже аграрій.

Очільник громади Вячеслав Задоренко розповів, що лише третина аграріїв працює на своїх полях. Із 27 зареєстрованих господарств лише 10 проводять посівну, один із них — повномасштабно.

«Ворог застосовує сьогодні FPV-дрони, завдає ударів по техніці, яка виїжджає в поля. Не завжди вдається внести добрива чи провести оприскування вчасно. Врожаї гинуть», — зазначив Задоренко.

У громаді сподіваються на допомогу міжнародних партнерів — зокрема, у вигляді посівного матеріалу та коштів на добрива.

Попри всі ризики, аграрії на Харківщині не полишають землю і свою справу. Для багатьох це не лише робота, а й спосіб вижити та триматися на плаву.