Попіл - це сміття чи добриво?

ПІСЛЯ зими попелу зібралося чимало. Особливо в тих господарів, хто опалює будинок пічкою або грубкою.

Попіл — чудове джерело вапна та калію для садка. Крім того, він збагачує ґрунт багатьма мікроелементами, необхідними рослинам. Добриво з деревного попелу найкраще або злегка розкидати по грядці, або компостувати з рослинними рештками і потім використовувати. Це пояснюється тим, що коли попіл намокає, він утворює луги (гідроксиди лужних і земельних металів) та солі. У невеликих кількостях останні не спричинять проблем, але якщо обсяг лугів і солей значний, вони можуть спалити рослини. Компостування попелу зумовлює вимивання лугів і солей.

Попіл із різних порід дерев — це різні добрива. Після спалювання твердої деревини (дуб і клен) корисних речовин і мінералів буде набагато більше, ніж після спалювання м’якої (сосна, верба чи ялиця).

Використовуючи попіл у садівництві, можна суттєво змінити кислотність ґрунту. Це добриво підвищить рН і знизить кислотність землі. Через це слід бути обережним і не вносити його на ділянках із кислими ґрунтами, яких потребують деякі культури (азалії, гортензії та чорниці).

Споконвіку попіл широко застосовували на городах. Та після появи «нових технологій», тобто мінеральних добрив, ця воістину цінна для городів речовина стала витіснятися. З часом землероби зрозуміли, що мінеральні добрива, звичайно, річ не погана, якщо не захоплюватися ними надміру, та все ж попіл у багатьох випадках краще. Тому ця речовина і як добриво, і як засіб для позбавлення від усіляких шкідників знову в пошані у городників. І це справедливо.

Отже, попіл варто вносити для підживлення рослин починаючи від їх висадження і яким би не був ґрунт на ділянці. Він замінить будь-яке калійно-фосфорне добриво. Високий у ньому і вміст кальцію, і багатьох мікроелементів — магнію, заліза, бору, марганцю, молібдену тощо. Словом, попіл містить усе, що потрібно рослинам, за винятком азоту.

Існують чіткі правила внесення цієї речовини.

Якщо на ділянці важкий ґрунт, то вносити його слід восени, а якщо земля піщана, супіщана або торф’яниста — тоді навесні. Попіл частіше вносять під перекопування, але можна і навіть доцільніше робити це відразу в грядки або лунки безпосередньо перед сівбою насіння і посадкою рослин. При цьому краще не просто сипати, а ще й перемішувати з ґрунтом. Це добриво корисне для абсолютно всіх овочевих культур. На гектар площі бажано давати щороку близько 15 кілограмів. Утім, великих городів не так уже й багато, більшість городників обмежуються десятьма — двадцятьма сотками. Тому на такий город вистачить двох-трьох відер попелу. Слід пам’ятати, що він сприяє розкисленню ґрунту, а на більшості ділянок, де з року в рік вирощуються одні й ті ж овочі, ґрунт стає кислим, крім хіба що тільки-но освоєних.

У використанні попелу існують і заборони. Наприклад, попіл і мінеральні азотні та фосфорні добрива несумісні. Не треба вносити одночасно попіл і перегній. Ліпше, наприклад, перегноєм удобрити грядку з осені, а попіл внести навесні. Оптимальними дозами для підживлення овочів вважаються такі:

при висадці розсади огірків і гарбузових — по неповній жмені просто в лунки;

під розсаду помідорів, перцю, баклажанів — жменя в кожну лунку;

під усі види капусти — теж по жмені в лунку;

під кожний кущ смородини навесні дають по одній склянці попелу із загортанням у ґрунт;

обробляючи міжряддя суниці, розсипають по поверхні попіл (приблизно одна склянка на квадратний метр) і тут же загортають у ґрунт під час розпушування;

точно так само можна вносити попіл під моркву, петрушку, редьку і столові буряки;

під картоплю при посадці достатньо підсипати чверть склянки на кущ, перемішавши із землею.

Якщо не вистачає часу і сил приділяти увагу кожній культурі, то можна приготувати універсальне підживлення, яке підійде всім овочевим: склянку попелу всипати в 10 літрів води, гарненько перемішати і наливати в лунки, викопані поблизу рослин, які тут же прикрити землею. Підживлення попелом слід чергувати з настоями пташиного посліду, коров’яку, відходів від кроликів тощо.

Чимало овочівників замочують насіння перед висіванням у лужній воді: на 1 літр — 2 ст. ложки попелу. Розчин настоюють добу, потім проціджують. В отриманому настої насіння витримують 5-6 годин.

Борючись із хворобами і шкідниками, спробуйте пригостити непроханих гостей вашого городу сумішшю настою попелу з відваром трав (пижмо, хвощ польовий, ромашка лікарська). Деякі знавці присадибного землеробства стверджують, що це чудово допомагає у боротьбі з чорною ніжкою, борошнистою росою, плямистістю листя і подібними напастями. Ефективна така суміш і проти шкідників — дротяників, попелиць, блішок, совок. Обробляти рослини (віником або з пульверизатора) слід не у полуденну спеку, а вранці або ввечері.

Можна припудрювати попелом посадки капусти, моркви та цибулі від різних шкідників. Обпилення проводять у розрахунку: на один квадратний метр — склянка попелу. Багато городників обсипають сухим попелом молоденькі листочки редиски, висаджену ніжну розсаду капусти. Це відлякує блішок, що люблять нападати на рослинки з тендітними листочками.

Деякі городники задаються запитанням — де ж набрати стільки попелу, якщо він такий цінний практично для всіх культур? Просто ретельно збирайте його протягом року. Для використання на городі придатний попіл від спалювання будь-яких рослинних решток і будь-якої деревини. Але зберігати його слід тільки в сухому місці, найкраще — в закритому приміщенні у поліетиленових мішках. Так він не втрачає своїх властивостей. Тоді як за найменшого зволоження, а тим паче намокання обсяг корисних речовин у попелі різко знижується.

                                                                        (Газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")