ПОРА БИТИ НА СПОЛОХ

Такої думки сьогодні дотримується Рафаель Гороян, який очолює групу агрокомпаній «Прометей». Треба бити, продовжує він, навіть в гучний набат, оскільки два наступні роки, 2023-2024, по суті вирішать, бути чи не бути в Україні аграрному сектору економіки. І далі прогнозує, що якщо нічого нині не робити, аби запобігати найгіршому, то урожаї зернових і олійних культур дійсно через два сезони знизяться до катастрофічних меж. Це на економіку не лише України, а і усього світу вплине жахливими наслідками.

Далі цитуємо Горояна слово в слово: «Від цього залежатимуть світові ціни на пшеницю, кукурудзу і подальші їхні коливання на тій же біржі в Чикаго. Зараз на це не звертають уваги. Одначе позаминулого року Україна зібрала 120 мільйонів тонн зернових та олійних. Навіть більше того – ми явно рухалися до показника в 200 мільйонів. Цього ж року їхній валовий збір впав до 60 мільйонів тонн. А наступного, так і знайте, за моїми прогнозами, отримаємо лише 40 мільйонів тонн».

Отож падіння сягне шістдесят шість відсотків. Жах! І це тоді, зауважте, коли уже створена інфраструктура – автомобільний і залізничний транспорт, елеватори і порти тощо – розрахована щонайменше на 120 мільйонів тонн збіжжя. Ясна річ, далі неминучий обвал завантаження наявних виробничих потужностей та різке зростання світових цін на пшеницю, кукурудзу і ячмінь. «На плаву» залишатимуться хіба що соняшник і соя – ці високомаржинальні культури вимушено доведеться тільки й сіяти. Щодо кукурудзи, то уже нинішній рік добряче «провчив» сільських товаровиробників: цьогорічний її урожай наразі як слід немає змоги ні зібрати, ні висушити та експортувати. І держава нічого не робить, аби бодай чимось - бодай частково - допомогти селянам.

Необхідно негайно підтримувати і тих серед них, хто займається вирощуванням пшениці. Адже озимого хліба посіяно значно менше, ніж торік. На що тоді можемо ми сподіватися? Отож! «Тому саме зараз потрібна термінова дотація, - стверджує очільник групи компаній «Прометей» Рафаель Гороян, - агровиробникам з боку держави. Саме зараз, а швидше навіть уже на вчора. І слід робити це без будь-яких усіляких попередніх оформлень. Без тяганини тобто і якихось там бюрократичних викрутас. Український фермер, середній і дрібний, не вельми любить щось оформляти. Як не звик і довіряти обіцянкам. Такий у наших селян менталітет».

Таким чином, підводить риску Гороян, рятувати аграрних виробників в Україні вкрай необхідно уже сьогодні. Для того, каже він, щоб через два роки не довелося переживати стагнації і карколомні провали, дійсно потрібні термінові дотації, кредити та державні гарантії. Адже якщо Україна втрачатиме аграрний сектор, рано чи пізно вона залишиться без валюти. А це значить, що не уникне і безробіття. На селі також. Бо уявіть себе зараз на місці фермера, який під час воєнного стану з усіх боків опинився у скрутному становищі. Що він робитиме? – запитує Рафаель Гороян і відповідає: «Перестане сіяти. Навіщо сіяти пшеницю, кукурудзу та ячмінь, якщо це економічно не вигідно і собі у збитки?! Сіятиме тільки соняшник, але уже без внесення дорогих добрив. Або ж банкрутуватиме, згортатиме своє виробництво, поки повністю і не зупинить його».

Невже будемо чекати, зволікати і відкладати, аби потім навздогін чухати потилиці, що також властиве, на превеликий жаль, українському селянину?