Пора масштабувати підготовку операторів БпЛА, - «Генерал Черешня»

   Війна – це завжди змагання за темп. Хто швидше адаптується, той і зберігає ініціативу. Саме з цього погляду варто розглядати масоване застосування дронів Shahed росією та їхню еволюцію за останній рік.

  Рудольф Акопян, директор зі стратегічних комунікацій виробника дронів "Генерал Черешня", "Цензор.нет".

   Ще не так давно ці апарати були, по суті, боєприпасами, що баражують за фіксованим маршрутом та примітивною навігацією. Сьогодні ми почали стикатися з модернізованими моделями, які мають радіоканал управління, відеокамеру для корекції цілей у режимі реального часу, вдосконалені GPS-модулі та інтегровані алгоритми комп’ютерного зору. Це не масовий продукт і навряд чи він буде швидко інтегрований у звичну модель Shahed, але це означає, що противник окрім нарощування кількості атак, одночасно вдосконалюватиме якість ударних систем наведення.

   Фіксація на території України нових версій Shahed з модулем штучного інтелекту, що здатен розпізнавати об'єкти та уточнювати цілі на кінцевому етапі польоту, вимагає переосмислення архітектури протидії. Вперше зафіксований дрон мав радіомодем із дальністю управління до 150 км, що дає змогу здійснювати корекцію курсу вже під час атаки. Це створює нову загрозу – керованість дозволяє обирати менш захищені маршрути, маневрувати під час польоту, обходити зони активної дії РЕБ та влучати з більшою ймовірністю.

      Проблема не тільки в залізі. Проблема – в темпах масштабування

   Використання нових типів дронів демонструє, що кремль робить ставку не на технологічну досконалість як таку, а на швидкість циклу "вдосконалення – масштабування". Іран, як головний технологічний партнер, а тепер і КНДР як потенційна складальна база, дозволяють не лише експериментувати, а й швидко виробляти. На додаток, через Китай продовжують надходити чутливі компоненти, зокрема мікропроцесори та модулі навігації. Водночас українська оборонна система, зокрема в контексті ППО, стикається з суттєвими обмеженнями в гнучкості та темпах розгортання нових рішень.

   Проблема полягає в тому, що класична модель протиповітряної оборони не розрахована на боротьбу з дронами, які коштують у десятки разів дешевше за ракету-перехоплювач. Ми не можемо дозволити собі виснажувати ресурси, які призначені для боротьби з авіацією чи крилатими або балістичними ракетами, на відбиття хвиль дронів. Це створює потребу в системному переході до дешевших, автономніших і швидших інструментів реагування.

         Дешеві перехоплювачі та мобільні рішення – в основі української стратегії

   Так, ці комбіновані удари, що йдуть тиловими містами – це велика для нас проблема. Але у нас є асиметрична відповідь. На сьогодні одним із найперспективніших напрямів є виробництво та розгортання БпЛА-перехоплювачів. Зенітні дрони або недорогі "крила" вартістю 3-5 тисяч $ можуть успішно знищувати Shahed за приблизно 50 тисяч. Ефективність – цілком реальна. Над цим треба працювати. Це для нас велика перспектива. Тому акцентування уваги на цьому Головнокомандувача ЗСУ Сирського – дуже правильне.

   Але ефективність таких засобів перехоплення прямо залежить від підготовки операторів дронів. Необхідно розбудовувати нову мережу підготовки пілотів дронів, аналогічну тій, яку ми свого часу створили для розгортання мобільних вогневих груп ППО. Вони свого часу були надзвичайно ефективні на перших етапах протидії Shahed, але сьогодні їхня ефективність знижується – дрони стали швидшими, вище літають, маневрують.

   Саме тому фокус має зміститись на повітряне перехоплення. Для цього потрібна інституційна відповідь держави: спрощення регулювання, державні замовлення, створення стандартів під новий клас озброєнь та програм підготовки. Без централізованого підходу, навіть маючи ефективні рішення на рівні окремих компаній, ми не зможемо відповісти на масовані атаки.

   На практиці ж стикаємося із бюрократичними перепонами "державної машини". Потрібно, врешті, примусити цим займатися державу. Ми не можемо дозволити їй це повністю ігнорувати. Це нераціонально. Бо держава як гравець – найбагатша і найсильніша. Закони, укази й постанови повинні ухвалюватися максимально швидко, бо втрачений час - це відставання в гонитві озброєнь. А в росіян уже наявна перевага в масштабуванні вдалих рішень. Джерело: https://censor.net/ua/b3564031

                 Системність замість реактивності

   Протидія Shahed-ам більше не може базуватись на однотипній логіці "виявити – знищити". Виявлені нові дрони володіють інструментами адаптації – вони змінюють маршрут, намагаються ухилятись від перешкод, можуть використовувати відеоаналітику для навігації та мають потенціал мережевого обміну даними. Уже сьогодні виявлено ознаки того, що російські розробники тестують повітряні ретранслятори, які можуть забезпечити стійкіший зв’язок дрона навіть у складних умовах електронної боротьби.

У такій ситуації ефективними стають лише багаторівневі сенсорні архітектури: поєднання класичної РЛС із пасивними системами радіочастотного моніторингу, акустичними датчиками, оптичними станціями та системами комп’ютерного зору. Кожен район країни має бути покритий гнучкою мережею детекції, яка здатна виявляти об’єкти різної швидкості, висоти та електромагнітного профілю.

          Без організованої системи відповідь залишиться точковою

    Підсумовуючи: ми маємо окремі рішення, які працюють. Маємо команди інженерів, які створюють прототипи. Маємо операторів, які вміють працювати з БпЛА. Але без масштабування і без узгодженої державної стратегії всі ці елементи залишаються точковими. Потрібно, щоб держава стала лідером у цьому процесі – забезпечила інституційну підтримку, стандарти, фінансування, спростила дозвільні процедури, прискорила цикл "потреба – рішення – впровадження".

   Підступний ффашист не чекає. Ворог вже демонструє нам перші зразки дронів із функціями автономної навігації, елементами ШІ, можливістю передачі відео, а надалі, ймовірно, і з координацією в реальному часі між кількома пристроями. Це потенційний перехід до концепції "роїв" – мережевих систем, які взаємодіють і адаптуються в польоті.

   Це ще не масове явище, але вже реальна загроза. Наш обов’язок полягає в тому, щоб зупинити її на ранній стадії.

   Зволікання – це втрачені житлові квартали, критична інфраструктура, вичерпана ППО і втомлене суспільство.