Президент України в День КУ підклав «динаміт» під державний статус української мови

Ірина Фаріон Депутат Верховної Ради України VII скликання, професор

   У день Конституції 28 червня 2023 року президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт "Про застосування англійської мови в Україні", яким передбачено офіційно закріпити статус англійської мови як однієї з мов міжнародного спілкування в Україні. Це суперечить законові "Про функціонування української мови як державної" (2019), де зазначено, що "Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України" (ст.1, п. 8).

   Пропонований законопроєкт повною мірою демонтує державний статус української мови в трьох основних царинах суспільного життя: в офіційно-діловій, себто службовій (ст. 3, 5), освітній (ст. 8), культурній (ст. 9, п. 4).

1. В офіційно-діловій царині (ст. 3, 5) обов'язкове володіння англійською мовою встановлено щодо 8-х категорій державних посадовців, зокрема державної служби категорії "А". У цьому приписові нема жадної потреби, позаяк від 2016 року в Законі України "Про державну службу" (ст. 20, п. 2.1.) поряд із державною мовою для посад категорії А державних службовців обов'язковим є "володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи", що цілком вмотивовано і доречно (Закон України "Про державну службу").

   Відтак цей припис в пропонованому законопроєкті поширено на державну службу категорій "Б" і "В", військовиків офіцерського складу, що проходять військову службу за контрактом; поліціянтів середнього та вищого складу Національної поліції України, посад начальницького складу інших правоохоронних органів; посад начальницького складу служби цивільного захисту; податкові та митні органи, керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України.
    Обов'язкове також володіння англійською мовою для прокурорів та голів місцевих державних адміністрацій і їхніх перших заступників і заступників. Крім того, вимогу щодо володіння англійською мовою можуть встановлювати на посади в органах місцевого самоврядування, з огляду на посадові обов'язки з міжнародного співробітництва, що, звісно, не викликає жадних застережень (ст. 3, п. 2).

   Поза тим, відповідно до ст. 5, органи державної влади, Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування беруть документи від органів місцевого самоврядування іноземних держав та міжнародних організацій, не вимагаючи перекласти їх українською мовою, та ще й на прохання так званого адресата листуються з іноземцями англійською мовою.

   Водночас будь-який іноземець чи людина без українського громадянства матиме право вимагати від українських органів влади офіційних відповідей англійською мовою (ст. 5, п. 3). То для кого у нас Українська Держава? Для іноземців?

   Щодо підрозділів екстреної (замість невідкладної) допомоги населенню (ст. 6) та під час перетину державного кордону України (ст. 7), то для іноземців та осіб без громадянства також пропонують англійську мову і "мову, прийнятну для сторін" – безглуздий термін із Закону УРСР "Про мови в Українській РСР" (1989) і перекочований до чинного мовного закону та застосований тепер в органах правопорядку (ст. 16, п. 2), у сфері обслуговування споживачів (ст.30, п.3) та охорони здоров'я (ст. 33, п. 2).

   Таким способом через англійську мову створюватиметься привілейована владна каста, протиставлена українськомовним низам як людям другого сорту. Відтак більшість москвоязичних стане основними апологетами англіїзації, що підтверджує, наприклад, нещодавне перейменування в Києві торгового центру "Апрєль" на April City. Цій касті за англіїзацію доплачуватимуть 10% від посадовогго окладу (ст.4, п.4).

   Водночас суттєво гальмуватиметься розвиток та вдосконалення офіційно-ділового стилю української мови, до чого ми так довго йшли через фундаментальну працю Валер'яна Підмогильного та Євгена Плужника "Фразеологія ділової мови. Російсько-український фразеологічний словник" (1927 р.), за яку автори заплатили найвищу ціну – розстріл. Щось подібне вже було в часи глобальної церковнослов'янізації, латинізації, полонізації та московізації, що прямим шляхом вело до знищення чи максимального ослаблення української державности та розвитку етнонаціонального самоусвідомлення.

2. Друга царина англіїзації охоплює освіту, про що попередньо детально йдеться в основних освітніх документах "Концептуальні засади державної політики щодо розвитку англійської мови у сфері вищої освіти" (2014) та "Методичні рекомендації щодо забезпечення якісного вивчення, викладання та використання англійської мови у закладах вищої освіти України" (2023).

   Як наслідок ухвалених "Концептуальних засад..." (2014), пропонованих "Методичних рекомендацій..." (2023) та низки інших пропозицій англійська мова здобуває найвищу сходинку престижу, усуваючи державну українську мову з пріоритетної позиції в освітній царині. Англійська, а не українська мова стає перепусткою до кар'єрного зростання викладачів та рейтингу вишів в Україні. Зокрема через запровадження курсів фахових дисциплін англійською мовою, англійської мови за професійним спрямуванням і для академічних цілей.

   Очевидно, що належне знання англійської мови забезпечить нам спілкування зі світом та просування наукових ідей. Проте саме переломові історичні події є найвищим шансом для нації утвердити свою мову як щит національної ідентичности. Абсолютно хибно в час найбільших можливостей для розвитку української мови, яка щойно виходить з-під московського пресу, потрапити в залежність від іншої мови-монополіста. Поширення англійської мови аж ніяк не має звузити сферу застосування української мови у власній державі і не тільки тому, що українській мові більше ніде розвиватися, як в Україні. Удержавлення і захист української мови в освітній сфері – це національна свідомість та збережена національна ідентичність.

   Саме дисбаланс між державною українською мовою та засиллям як не російської, то англійської викликає обґрунтовану тривогу про самостійність нашої української перспективи й суб'єктности України на світовій політичній шахівниці.

   Натомість у законопроєкті йдеться про "забезпечення обов'язкового використання англійської мови в освітньому процесі для дітей раннього, молодшого та середнього дошкільного віку в закладах дошкільної освіти", її обов'язкове вивчення для дітей старшого дошкільного віку в закладах дошкільної освіти (ст. 8, п.1), що абсолютно суперечить психофізіологічним особливостям дітей, що мають спершу опанувати базовий вербальний апарат рідною мовою, а відтак згодом переходити до вивчення чужих мов, аби запобігти змішуванню картин світу.

Виняткове застереження викликає формулювання про "обов'язкове використання англійської мови в освітньому процесі для дітей раннього, молодшого та середнього дошкільного віку", що означає здійснення процесу виховання дітей чужою і далекою для них мовою. Це безпрецедентна дискримінація українців у власній державі!

3. Третя царина англіїзації – культурна (ст. 9). Припустімо, що інформаційні матеріяли про культурно-мистецькі та видовищні заходи поряд з державною мовою подаватимуть англійською, але, вважаю, англійський переклад має бути значно меншим кеглем, ніж текст українською мовою.

   Найодіозніший припис у цій статті стосується показу англомовних іноземних фільмів без ПЕРЕКЛАДУ та з субтитруванням державною мовою (у 2025 р. 50%, 2026 р. – 75%, 2027 р. – 100%). Тобто нас знову роблять глухонімими, а студії з прекрасного українського дубляжу – безробітними. Багаторічну системну українську працю з озвучення англомовних фільмів умент перекреслено новим валуєвським указом, зареєстрованим у День Конституції України. Як тут не згадати латинського прислів'я "Quid quid latine dictum sit, altum videtur" – "Все, що сказано латиною, звучить як мудрість".

   Спершу нам насаджували церковнослов'янську, грецьку, латинську, польську, московську мови, тепер англійську. І зазвичай за мовне яничарство ще й платили чи доплачували, що ми й читаємо в пропонованому законопроєкті у прикінцевих положеннях: "Громадянам України у 2025-2027 роках надається грошова допомога на придбання квитків для перегляду таких фільмів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

  Понад то "фінансування вивчення громадянами України англійської мови здійснюється за рахунок коштів державного, місцевого та інших джерел, не заборонених законодавством", – тобто ми ще й самі платимо за саморуч організовану денацифікацію. Реально, путін не розраховував на таку несподівану підтримку знищення українців фундаментальним засобом "партнерів" – English.

   Отже, пропоновану валуєвщину слід категорично заблокувати під час розгляду у Верховній Раді або в гіршому варіянті проголосовану мовну капітуляцію готувати до розгляду в Конституційному Суді як антиконституційний закон. Щодо скасування антиконституційних мовних законів, то маю позитивний досвід, бо саме з моєї ініціятиви 28 лютого 2018 року скасовано через КС горезвісний мовний закон Ківалова-Колесніченка.

Лише комплекс меншовартости нашої нації не дозволяє нам відмовитися від цієї мерзенної перспективи – захоплюватися усім чужорідним.

                      Примітка.

    Творці цього недолугого законопроєкту, що є динамітом для державного статусу української мови, виправдують своє мовне угодовство (чи капітуляцію) інтегруванням України до Европи.

   То де в Европі англійська, крім Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, є офіційною чи другою державною (офіційною) мовою? На Мальті де-юре, а також на таких територіях, як Акротирі і Декілія, Гібралтар, Острів Мен та Джерсі та де-факто на території Гернсі – останні з яких були колоніями Великобританії. То ми тепер стаємо першою европейською колонією у ХХI ст.?

   Усе решта – це країни Африки та Азії і передусім як колишні колонії Великої Британії: серед них Малайзія, Філіппіни, Мальдиви, Сейшельські острови, Папуа-Нова Гвінея, Пакистан, Південна Африка, Кенія, Нігерія, Зімбабве, Намібія, Танзанія, Уганда, Гана, Камерун, Гамбія, Судан та Південного Судану, Малаві, Ліберія, Руанда, Беліза та Сьєрра-Леоне. Її викладання тут обов'язкове, але жителі цих країн, як і раніше, спілкуються між собою рідними мовами (див. https://sky-lingua.com/ua/yaki-kraini-rozmovlyayut-angliyskoyu-movoyu/).

      Відповідно до опитування за 2006 рік, лише 13% громадян ЄС говорять англійською як рідною мовою. Ще 38% громадян ЄС стверджують, що володіють англійською мовою достатньо, щоб розмовляти. Себто загальне охоплення англійською мовою в ЄС становить лише 51%. (див. https://uk.wikipedia.org/wiki/). І це до виходу Великобританії з ЕС...

  То чи є ще більші раби в Європі за "зелену" власть в Україні?

   "УП".