"Після наркозу сказав: ти така гарна, а я без ніг. Відповіла, що ще станцюємо". Історія подружжя ветеранів з Павлограда

Ірина Руденко та Поліна Паламарчук

Ніна й Юрій з Павлограда, що на Дніпропетровщині, разом з жовтня 2021 року. Жінка служила у Нацгвардії, а чоловік працював на шахті. Та після 24 лютого 2022 року він пішов на фронт. Під час оборони на Херсонському напрямку Юрій отримав важке поранення, йому ампутували ноги. Згодом він пережив три клінічні смерті. Увесь час поруч з ним була дружина.

Про силу кохання та підтримки — подружжя ветеранів розповіло Суспільному.

Юрій розповів: у мирному житті працював на шахті машиністом електровоза. Після початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт, служив артилеристом, заряджав гармати. Воював на Херсонському, Донецькому та Харківському напрямках. На Херсонщині отримав важке поранення: скид з дрона армії РФ розірвався поблизу.

"Пам’ятаю яскравий спалах. Я секунди дві, за моїми підрахунками, летів у повітрі, а потім сильний удар об землю. Відкриваю очі, намагаюсь встати, а не можу встати. Починаю повзти, кричати хлопцям. Вони прибігли, наклали по два турнікети одразу та закинули в КамАЗ. Потім я вже в машині зрозумів, що в мене немає ніг", — згадав військовий.

Юрій під час служби. Особистий архів

Ніна додала: відчувала, що з чоловіком трапилася біда. Її передчуття підтвердив командир Юрія.

"Я все кинула, поїхала до нього. Він був у реанімації на той момент, і лікар мене перед входом затримав, говорить: "Тепер ви для нього підтримка. І не думайте заплакати, бо якщо ви заплачете, я вас вижену звідси". Я взяла себе в руки, зайшла до нього. Він прокинувся після наркозу і сказав: "Ти така гарна, а я без ніг". Я відповіла: "Нічого, ще станцюємо", — розповіла жінка.

За її словами, після лікування Юрій вирушив на реабілітацію в Трускавець. Пробув там один день і в нього відірвався тромб.

"Його швидко доставили до реанімації, майже всі органи відмовили. Це була клінічна смерть... Я швидко приїхала з Павлограда. Зайшла до нього в реанімацію, він дивився на мене спустошеними очима, і я зрозуміла, що щось не так. Лікар сказав, що він повністю втратив пам'ять, лише уривками щось пам'ятає. Кожні 5-10 секунд він запитував: "Де я? Хто я? Що зі мною трапилося?", — сказала Ніна.

Вона додала: клеїла папірці на ліжку Юри з написами, де він, скільки часу тут, як звуть сусідів по палаті. Щовечора телефонувала і запитувала, коли день народження у мами, у тата, у доньки. Через тиждень пам`ять чоловік почав потроху усе згадувати.

Ніна та Юрій. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Коли з Юрою сталося нещастя, я пережила сильний стрес. У нього було три клінічні смерті, мені це треба було якось переживати... На нервах почалися проблеми зі здоров’ям, настільки сильні, що мені дали інвалідність і списали з частини", — розповіла Ніна.

Проте жінка не впала у відчай, вона увесь час підтримувала чоловіка. Коли він вирішив на реабілітацію у Нідерланди, то створила сторінку у TikTok, де викладала відео, які він їй надсилав.

"Вони постійно набирали переглядів — по пів мільйона, по чверть мільйона. Завдяки TikTok нас знайшла волонтерка Євгенія, яка допомогла оплатити реабілітацію Юрі і мені. Чоловік мріє про біонічні протези Genium X3. Ті, що надає держава для подвійної ампутації, не підходять. У Нідерландах він отримав протези C-Leg, але вони не вічні", — зазначила ветеранка.

Вона постійно стимулює чоловіка до занять спортом і правильного харчування.

"Вже рік як я вдома, займаюся хатніми справами. Дружина мене підтримує кожен день. Вона підбадьорює, нагадує, щоб я одягав протези, не сидів на дивані. Підтримка близької людини має бути, бо без неї ти зачахнеш, втратиш себе", — сказав Юрій.