Ріпак озимий чи ярий?

За останні два десятиріччя вирощування ріпаку озимого для наших аграріїв значно ускладнилось. Окрім ризиків перезимівлі культури через умови зміни клімату додалася проблема отримання своєчасних дружних сходів восени, а в окремі роки навіть унеможливила передпосівну підготовку ґрунту й висів насіння ріпаку, що прямо пов’язано з дефіцитом вологи.

Нині виробники вимушені відмовлятись від вирощування ріпаку, про що свідчать значні коливання в площах посівів. Наприклад, за даними статистики, в Україні під урожай 2020 року площі під посівами ріпаку озимого скоротилися майже на 200 тис. гектарів і становлять 1,1 млн гектарів проти 1,3 млн (–15,4%) у 2019 році й мінус 31% проти 2011 року (1,6 млн гектарів).

В умовах правобережної частини Центрального Лісостепу протягом 2015–2017 рр. для сівби ріпаку озимого спостерігали різні ґрунтові та гідротермічні умови — від малосприятливих до несприятливих, що зумовили отримання сходів у межах від 10 до 70%. Дві тисячі вісімнадцятий рік виокремився періодичними опадами, які забезпечили слабкі та зріджені сходи. Тому варіант «ловити вологу», як кажуть виробники, не завжди виправданий, позаяк літня ґрунтова посуха унеможливлює проведення якісного передпосівного обробітку ґрунту. Тому такі посіви доводиться пересівати, і, як правило, пересівають кукурудзою на силос, рідше — ріпаком ярим й іншими культурами.

Дослідження нових сортів

У Черкаській ДСГДС ННЦ «Інститут землеробства» протягом 2016–2018 рр. проводили дослідження з метою вивчення впливу елементів технології на продуктивність і якість насіння сортів ріпаку озимого за умов правобережного Лісостепу України. Предметом досліджень були нові сорти «00» типу безерукового ріпаку озимого з потенціальною врожайністю 6,0–6,5 т/га: Сенатор Люкс, Чемпіон України та Мороз створені в лабораторії селекції й насінництва ріпаку ННЦ «Інституту землеробства НААН». Згідно з агробіологічною характеристикою, сорти Сенатор Люкс і Чемпіон України рекомендовані для середньопізнього терміну висівання, сорт Мороз підходить як для раннього, так і для пізнього терміну (до 15 вересня). Сорт Чемпіон України відносно зимостійкий, Сенатор Люкс має зимостійкість 8 балів, Мороз — 90% зимостійкості. Сорти висівали в оптимальні терміни — 30.08.2016 і 16.08.2017. Досліди було закладено за двома способами обробітку ґрунту (полицева оранка і чизелювання) та по двох попередниках (пар і ячмінь ярий).

Фото. Сходи ріпаку озимого на фоні чизельного обробітку (попередник — ячмінь ярий), 2017 рік

Установлено, що на період закладання досліду протягом двох років поспіль складалися малосприятливі гідротермічні умови через дефіцит вологи та високу середню температуру ґрунту (+20…+26 °С) на глибині 10 см для отримання повноцінних і вчасних сходів. За даними метеостанції Сміла, суха спекотна погода, починаючи з 2-ї декади липня у 2016 році та з початку серпня у 2017 році, спричинила повітряно-ґрунтову посуху, що перейшла в осінню й утримувалась до середини жовтня. Сукупна негативна дія абіотичних чинників (дефіцит вологи й ґрунтово-повітряна посуха) була критичною для проростання насіння й отримання своєчасних сходів. Сходи досліджуваних сортів ріпаку озимого у 2016 році були отримані через 1,5 місяця (15.10) після випадання опадів у 1-й декаді жовтня (69 мм). У 2017 році початок сходів отримали через 10 діб (26.08). Різка зміна погоди у вересні (висока температура повітря від +29 до +33 °С) та зниження її у 3-й декаді вересня протягом двох діб до –1 °С не сприяли проростанню решти насіння й припиненню ґрунтової засухи, що підтверджується експертною оцінкою метеостанції Сміла (Агрометеорологічний бюлетень по Черкаській області №24). За таких погодних умов посіви ріпаку озимого ввійшли в зиму слабкими й зрідженими.

На фоні чизельного обробітку ґрунту сходи отримали на 2–3 дні раніше відносно оранки, де зійшло до 30% рослин, а на фоні оранки схожість була майже вдвічі меншою — до16%.

Порівняння сходів залежно від попередника за рівнозначних погодних і ґрунтових умов показало суттєві переваги чорного пару, що в середньому незалежно від способу основного обробітку ґрунту становило 75% сходів відносно попередника ячменю ярого — 23% сходів.

Дефіцит опадів у роки досліджень негативно впливав на запаси продуктивної вологи. Результати визначень вологозапасів протягом серпня-вересня в орному шарі ґрунту оцінювалися як незадовільні для проведення сівби та росту й розвитку рослин ріпаку озимого. На період сівби станом на 10.08.2016 в орному шарі було 11 мм вологи, у метровому — 42 мм, а на кінець вересня вологозапаси становили тільки 4 мм у горизонті 0–10 см. У глибших горизонтах зразки ґрунту були сухими й висипалися з бура. У середньому за період сівба-сходи в орному шарі на фоні оранки було зафіксовано від 5,4 мм у 2017 році до 15 мм у 2016-му, в метровому — від 8,6 до 23,6 мм; на фоні чизельного обробітку — від 4,6 до 15,2 мм і від 8,0 до 27,0 мм, відповідно (рис.).

Рис. Запаси продуктивної вологи в період сівба-сходи ріпаку озимого, 2016–2017 рр.

Оптимальні вологозапаси були зафіксовані тільки на кінець жовтня. Тому для рослин (фаза сім’ядольних листків) досліджуваних сортів ріпаку озимого в другій половині жовтня (2016) склались малосприятливі погодні умови. Для подальшого росту й розвитку рослин і досягнення ними безпечних для перезимівлі фаз розвитку забракло ефективного тепла. Крім недостатнього вологозабезпечення, починаючи з 2-ї декади жовтня, відбулося раптове зниження температури повітря (+4,3 °С), а в листопаді + 2,6 °С та заморозки (–1,5 °С).

Вплив попередників

Обліки густоти рослин на час припинення осінньої вегетації та відновлення її весною дозволили визначити зимостійкість сортів ріпаку озимого. Дослідженнями встановлено суттєвий вплив попередників на отримання сходів ріпку. Так, незалежно від способу основного обробітку ґрунту посіви ріпаку озимого навесні 2018 року по попереднику ячменю ярому були зрідженими, питома вага життєздатних рослин становила в середньому 15%, що свідчить про незадовільний стан посівів. Поясненням того може бути, що частину необхідної для сходів ріпаку вологи ввібрали рештки попередника (стерня, солома). По пару в усі роки досліджень за обох обробітків у середньому лишалось до 79,5% життєздатних рослин (сорт Мороз), 74,3% (Сенатор Люкс) і 72,0% (Чемпіон), що становить у середньому 72,0–79,5% зимостійкості.

Отже, результати досліджень свідчать, що вирішальними чинниками отримання дружних сходів восени та зимостійкості ріпаку озимого є сприятливі погодні умови (оптимальне вологозабезпечення й повільне зниження температури), ідеальний попередник (чорний або зайнятий пар) та якісний обробіток ґрунту.

Зважаючи на згадані вище проблеми з ріпаком озимим, ріпак ярий може виконати роль страхової культури і, як показує практика та наші дослідження, може за оптимальних погодних умов реально забезпечити врожайність до 3,0 т/га і більше. Сучасні сортові ресурси спроможні підвищити врожайність на 20–25%. Тому варто подумати над тим, що краще: «журавель у небі чи синиця в руках». Звичайно, ріпак озимий продукує вищий рівень урожайності та вмісту олії, ніж кольза, однак останній має менші затрати на вирощування, які полягають у зменшенні кількості обробок восени та можливих морфорегуляційних обробок перед входом у зиму.

Ефективні засоби для підвищення врожайності

Пошук нових ефективних засобів, які забезпечують можливість раціональніше використовувати природні чинники — родючість ґрунту, опади, сонячну енергію та генетичний потенціал сучасних сортів (гібридів) зберігає актуальність для отримання вищого рівня врожайності якісного насіння ріпаку ярого.

Тому ми провели комплексні дослідження з ефективності різних доз і співвідношень добрив, норм висіву (1,5, 2,0 2,5 млн схожих насінин на гектар) і способів сівби (з міжряддями 15, 45,і 60 см) на продуктивність посівів ріпаку ярого сорту Аріон. Сорт середньостиглий, вегетаційний період — 105–110 діб. Погодні умови були сприятливими, а інтенсивне наростання температури весною дозволило провести сівбу в оптимально ранні строки.

Ґрунт — чорнозем реградований з умістом гумусу 3,15–3,30%, рНкcl — 6,6–6,8. Запаси рухомих форм азоту, фосфору, калію в орному шарі ґрунту — середні. Попередник ріпаку — пшениця озима, висіяна після сої. Вирощували ріпак ярий за наявною на час проведення досліджень технологією, за винятком елементів, передбачених схемою досліду (табл. 1).

Таблиця 1. Урожайність насіння ріпаку ярого сорту Аріон залежно від елементів технології, середнє за 2008–2010 рр.

Дослідженнями встановлено істотний вплив досліджуваних елементів технології на формування врожайності ріпаку ярого за умов нестійкого зволоження правобережного Лісостепу. Введення в агробіоценоз такого важливого елемента, як добрива, підсилює фізіологічну активність кореневої системи ріпаку ярого, змінює направленість фізіологічних процесів, адже вона виконує не лише поглинальну й синтезувальну роль, а й регулятора живлення та рівня продуктивності рослин. Досить значний діапазон (60–180 кг/га) внесення з мінеральними добривами поживних речовин робить можливою регуляцію біохімічного складу та впливає на рівень врожайності насіння ріпаку (табл. 1).

Мінімальні параметри врожайності насіння кользи (1,54 т/га) забезпечив варіант без унесення мінеральних добрив за максимальної норми висіву (2,5 млн шт./га) насіння та звичайного рядкового способу сівби з міжряддями 15 см. За умов застосування біологічно оптимальної дози (N₉₀P₆₀K₆₀) мінеральних добрив досягається високий приріст урожайності (67,3%) ріпаку ярого, а також найвищий показник окупності (5,09 кг зерна) одного кілограма діючої речовини добрив за оптимальної норми висіву 1,5 млн шт./га схожого насіння та широкорядного способу сівби з міжряддями 45 см (вар. 3). Зважаючи на те, що окупність добрив є досить важливим нормативом, доза добрив N₉₀P₆₀K₆₀ є найдоцільнішою.

Таким чином, установлюється закономірність, що підвищення доз азоту від 60 до 180 кг/га і фосфору від 60 до 90 кг/га на фоні звуження або розширення міжрядь не сприяє ймовірному зростанню продуктивності посівів ріпаку ярого, а окупність добрив зменшується й мало залежить від норм висіву. В результаті оптимізації площі та рівня живлення зростає здатність агробіоценозів до активної саморегуляції та біопродуктивності.

Мінеральні добрива, норми висіву й способи сівби виявилися дієвими засобами регуляції біохімічного складу насіння ріпаку ярого. Внесені добрива більш позитивно впливали на формування білкового комплексу й менше на вміст жиру в насінні. З досліджуваних варіантів удобрення рослини нагромаджували найвищий уміст жиру (43,24–45,59%) за неудобрених варіантів, який з унесенням добрив дещо зменшувався і становив 42,66–44,50% за дози N₆₀P₆₀K₆₀ і 40,28–43,48% за дози N₉₀P₆₀K₆₀ (табл. 2).

Таблиця 2. Показники якості насіння ріпаку ярого сорту Аріон залежно від фону удобрення, норм висіву та способів сівби, середнє за 2008–2010 рр.

Найвищі показники вмісту білка (26,24–27,95%) незалежно від ширини міжрядь і норм висіву — за внесення добрив у дозі N₉₀P₆₀K₆₀, що підтверджує думку дослідників про сприяння азоту в нагромадженні білка в насінні. Виявлена тенденція до зниження показників за розширення міжрядь і загущення посівів. Показники збирання жиру з одиниці площі залежали в основному від рівня врожайності, формуючи максимальне збирання (1,15 т/га) за врожайності 2,66 т/га.

Тому аграріям варто звернути увагу на те, що в умовах правобережного Лісостепу України для успішного розвитку ріпаківництва складаються значно сприятливіші гідротермічні умови у вирощуванні ріпаку ярого. Доцільними елементами технології вирощування якого є поєднання у єдиному технологічному циклі внесення дози добрив N₉₀P₆₀K₆₀ на фоні оптимальної (45 см) ширини міжрядь і мінімальної (1,5 млн шт./га) норми висіву насіння, що дозволяє забезпечити рослини необхідними факторами життя в оптимальних параметрах і повніше реалізувати генетичний потенціал культури.

Наталія ТЕТЕРЕЩЕНКО, ст. наук. співробітник
Черкаської державної сільськогосподарської
дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН»

http://agro-business.com.ua/