Що, вже 90? І незчувся... - Вадим Крищенко
За матеріалами інтернет-видань
02.04.2025
195
фото: glavcom.ua
Один з головних хітмейкерів України: «Я ніколи не був багатим»
«Главком» зустрівся з Вадимом Дмитровичем напередодні свята в його офісі. Вихідний день, перша половина дня… Поет працює, попри поважний вік. У кабінеті – портрет Шевченка, ікони, численні нагороди, книги, фотоальбоми, подарунки, серед яких картина та бюст самого Крищенка. Поруч з робочим місцем великий CD-програвач. Господар його використовує за прямим призначенням навіть під час розмови.
В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» Вадим Крищенко розповідає про своє життя, в якому було багато лиха, про свої шлягери, які десятиліттями годують провідних артистів, ділиться спогадами про зірок минулого, відверто розповідає про своїх колег та ділиться деталями великого концерту, який на честь його ювілею 12 квітня проведе Палац «Україна».
Вадиме Дмитровичу, вітати Вас будемо 1 квітня. Як почуваєтеся напередодні такої дати? Як сприймаєте свій вік?
Складно сказати. Дозвольте, почну з одного маленького вірша.
Невже це 90? Боже мій,
Не думалось, що пощастить дожити.
Та, пересиливши життєвий буревій
Іще стою, хоча й громами битий.
Іще вклоняюсь завтрашньому дню,
Добра бажаю, і землі, і людям,
І нашій вдачі, міці і вогню,
З надією, що так воно і буде.
То будьмо в радості, допоки ми живі.
А про сумне сьогодні ані слова.
Тримаймо Божу віру в голові,
А решта все – це суєти полова.
Творім себе без зайвих протиріч
З шанобою до батьківської хати.
Оце у сяйві сьогоденних стріч
Вам, українці, хочу я сказати.
Не можу сказати, що почуваюся відмінно. Але мені ж – 90 років. Життя склалося по-різному. Ще малим хлопцем залишився сиротою, без мами. Дуже рано померла моя дружина, у 48 років. Залишилися двоє хлопців. Старший син їде в Америку. Я залишаюся з меншим, неповнолітнім. Він трохи збився з дороги, почав вживати наркотики, і весь час я йому підставляв руку по життю. Страшно це все розказувати…
Була у мене й хвороба, з фатальним діагнозом. Але завдяки золотим рукам такого відомого хірурга, як Олександр Шалімов, я ще живий.
Багато лиха було. Здавалося б, життя далеко не слалося килимом. Багатьох друзів, як от Бориса Олійника, вже немає… Але я живий.
Борис Олійник – одногрупник Крищенка в Університеті Шевченка, обоє закінчували факультет журналістики
фото: glavcom.ua
То я щасливий? Абсолютно щасливий!
Дивися (звертається до себе – «Главком»), тебе люди люблять! Може, не дуже шанує влада. Але це таке. Для кожної людини, для митця, важливе не звання. Хоча і звання в мене є. Головне – ім'я. Я, як кажуть, якоюсь мірою відбувся. Відбувся, і слава Богу.
Вірш, який ви щойно прочитали, прозвучить на концерті 12 квітня?
Не знаю. Ще питання, чи дадуть мені вийти на сцену. Я то ще ходжу. Але коли йду – мене хитає. Боюся, можу впасти. Може, із залу з місця щось казатиму. А піднятися на велику сцену, коли перед тобою 3800 людей, то і в здорових голова крутиться. А у мене такий «літак»...
Раніше «Палац Україна» виділяв поважним артистам, для яких організовував концерт, гонорар, натомість повністю брав на себе організацію заходу. Як зараз?
Довго йшла розмова з Сергієм Перманом (художній керівник Палацу «Україна», експродюсер Ані Лорак – «Главком»). Він пропонував організувати концерт восени. Я відповів: не знаю, чи доживу, так що дивіться. Потім він запропонував 12 квітня. Робитиме цей концерт режисерка Марина Коломієць. Вона створювала й попередні мої концерти. Щодо тих, хто виступатиме: коли дізнався список артистів, який запропонував «Палац Україна», стало трошки гірко. Бо я маю своїх друзів, які мали би виступити в цей день, але я не побачив їх у переліку. Багато артистів почали мене питати, чому їх немає? Ми ж з ними такі близькі. Так вийшло! Уже багато з ким посварений через це. Відповідаю їм: я не винуватий, бо не я роблю концерт, а Палац робить.
Кого ви б хотіли бачити на концерті, але не побачите?
У мене є молоді виконавці… Діма Андрієць – непоганий хлопець, я не зміг його протиснути у цей концерт. Я так зрозумів, що Сергій Олександрович (Перман), чи хтось біля нього, вирішили, що мають виступити такі артисти, щоби мати можливість покрити витрати на організацію концерту.
Але Бобула також нема в афіші вашого ювілейного концерту. А він артист касовий. Сам легко збирає Палац.
(Бере паузу) Я кажу: «Іво, всі гроші не заробиш, може, приїдеш (на концерт)?». «Ой, там заплановано…». Ну, не будемо про лихе казати. (Саме 12 квітня Бобул оголосив сольник у Черкасах – «Главком»).
Тобто ви таки трошки образились? Іво Бобул – все ж таки один з головних виконавців ваших пісень…
Звичайно. Думаю, що 90 років – вагома дата у товариша, який зробив йому всі знані пісні.
«Василь Зінкевич – непередбачуваний»
Зате в афіші концерту є Василь Зінкевич – легенда, суперзірка особливий артист, який не часто виступає у Києві тепер.
Він непередбачуваний. На кожну хвилину може сказати «я не приїду». Він був у 2015 році на моєму концерті, а далі – ні, хоч обіцянок було багато. Надзвичайно дивний чоловік. Але йому все можна пробачити. Він залишається лідером української пісні, як би хто що не казав. Його тембр голосу, вміння його поставити.
Я не хочу порівнювати. Було вічне змагання між ним і Назарієм Яремчуком... Я більше тулився до Назара, він щирішим був…
Одна з небагатьох спільних світлин Вадима Крищенка із Назарієм Яремчуком. На могилі дружини Вадима Дмитровича. «Ми дуже товаришували з Назарієм. Я найбільше пісень саме для нього написав», – каже поет
фото: glavcom.ua
Ви трошки дорікнули владі, що вона, «може, не дуже шанує». Але для вас готується концерт. А Василь Іванович Зінкевич не удостоївся такого ні на 70, ні на 75. І ось 1 травня він святкуватиме 80. Знову жодних концертів на честь легендарного співака не заплановано. Як думаєте, чому так?
Кілька разів було, що Роман Недзельський (попередній керівник Палацу «Україна» – «Главком») йому пропонував зробити концерт. Але він відмовлявся…
Якщо озирнутися назад, яка з влад на вашому віку була найбільш прихильною до українського митця?
(після паузи) Влада під керівництвом Віктора Андрійовича Ющенка. Вони згадували всіх, нагородили усіх достойників. Дмитро Гнатюк був Героєм соціалістичної праці, але не був Героєм України. Ющенко йому присвоїв це звання.
Багато разів мене подавали на народного артиста. І тут трошки нонсенс, бо поет… – народний артист. Але цей напрямок проклав Юра Рибчинський. Як це трапилося? Кобзон зайшов до Кучми і каже: «Давай Юрі дамо народного артиста». Тоді і дали. А якщо дали одному, то чому не давати іншому? Я отримав народного артиста, коли мені було вже за 70. Та я не дуже переймаюся за звання. Але у нас люди сприймають це добре: думають, коли звучить «народний артист України», що це величина!
Але є Михайло Брунський (співак з рідкісним для чоловіків голосом альтіно-контратенор, яким довгі роки опікувався Вадим Крищенко – «Главком»), який гарно співає, але він не народний артист.
До речі, ви дуже допомагали Брунському, він виступав на ваших концертах часто і саме завдяки їм його знає публіка.
Я його виводив в люди. Брунський зараз в Об’єднаних Арабських Еміратах. Він давно туди поїхав… Першим у світі він заспівав українською мовою в оперному театрі у Дубаї. Окрім того, його особливий голос дуже подобався китайцям, його запрошували на концерти. Знаю, що виступив на концерті для посольства і отримав за один виступ гонорар, який дав можливість прожити рік. Він там винаймає квартиру, не шикує, але зароблені гроші дозволяють жити і відпочивати.
Кого ще з артистів так підтримували, кому дали путівку в життя?
Білоножку простягнув руку. У нього вісім пісень, які мають мільйони переглядів, це все пісні на мої вірші: «Берег любові» – також це мої вірші. Він по закордонах з нею їздив.
Ви народилися 1 квітня. Вас в цей день вітали оригінально, розіграшами?
У календарі 1 квітня – День дурнів. Я дуже з посмішкою його зустрічаю, бо в цей день народився Микола Гоголь. Та й Крищенко народився. Розіграшами не вітали. Один мудрий чоловік сказав, що ювілеї до 70-ти років кожні 10 років святкуєш, після 70-ти кожні п’ять. А після 80 – кожен рік ювілейний. І от було мені 88, 89. Хоча б один дзвіночок з Міністерства культури був. Не було. Хоча раніше був час: майже кожен рік були дзвінки. Обов'язково міністри вітали. Навіть янукович посилав вітання… Зрозуміло, що йому там хтось підказував, але таке було.
Я, на жаль, живу один. Діти не такі близькі до мене, як хотілося.
Поруч із вами завжди Інна Павленко… Вас пов’язує не лише робота?
Це мій арт-директор. Вона енергійна, багато зробила для мене. Знаєте, колись у мене такий вірш був: «коли у двох переполох, то краще в самоті».
Інна Павленко та Вадим Крищенко
фото Інни Павленко
Одне діло працювати разом, а друге – брати якісь зобов'язання. Одне з основних правил (життя) каже: після 80-ти не намагайтесь змінити свій сімейний статус. Адже це незвично для людини, яка вже звикла до такого статусу, як у мене зараз, а міняти його у кінці життя на якийсь інший важко. Інна багато робить для того, щоби публікувати в інтернеті матеріали про мене, упорядкувати архів. А відомим Крищенко був і до знайомства з Інною Павлівною (посміхається).
Люди по-різному оцінюють. Один каже, що ця моя улюблена пісня, інших вказує на іншу. Якось один колега сказав мені: «Вадиме, не треба 100 пісень, які звучать один раз, треба одну пісню, яка звучить 100 разів». Буває, написав одну «Гуцулка Ксеня» і вона живе.
Якщо говорити про «золоту колецію», то це пісні, що співає Іво Бобул. «Берег любові», наприклад, виконаний у дуеті з Лілією Сандулесою, здобув колосальну популярність. Навіть їхня програма «Берег любові через роки» минулого року збирала повні зали в Одесі, Миколаєві. Це було щось неймовірне. Кращого дуету (Іво Бобул і Лілія Сандулеса), що би і як би хто не казав, поки що в Україні немає.
«Главком» до 30 річниці незалежності опублікував Сотню золотих хітів. До неї увійшли і ваш «Берег любові», і «Родина» Назарія Яремчука, і «Це мій рідний край», яку співає Світлана Весна... Ці пісні також входять до вашої золотої десятки?
Я дивлюся на те, які пісні люди люблять. Бобул співає і дуже багатьом подобається «А вже осінь прийшла у мій сад». Особливо в останні роки вона у ТікТок набрала популярності. Це якась друга хвиля популярності. Мені казали, що «душу перевертає ця пісня». Дякую, кажу, але хай не переверне, хай душа залишиться. Бобул співає ще «Розмова з тобою». І що би не казали, одна з найкращих про Україну – «Одна-єдина».
Мені ще подобається «Пізня зустріч» (дует Бобула і Сандулеси). Ще в народі дуже популярна пісня «Вишенька-черешенька», яку співає квартет «Гетьман». Спочатку я їм запропонував цю пісню, а вони сказали, що не дуже вона їм підходить... А я навіть свої гроші вклав у її запис. А зараз вони кажуть: «Дякуємо вам, дорогий Вадиме Дмитровичу, за пісню, яка нас годує».
Ще до списку може увійти пісня «Листопад» Оксани Білозір. Також – «Білі нарциси». Її спершу заспівала Лілія Сандулеса, а потім Софія Ротару.
Колись я поїхав у Крим і увечері виходжу на набережну, а на всіх майданчиках звучать «Білі нарциси». А далі з'явилася у Ротару російськомовна «Лаванда», і вона якось перекрила цей успіх.
Лілія Сандулеса має ще одну одну дуже щемливу пісню «Хочу бути коханою». Така ніжна. Величезну кількість переглядів (на веб-платформах) має Брунський з піснями «Незнайомка», «Цей світ без тебе», «Пам'ятаймо», де про воїнів співається. І потім таке ще «Мамо, мамо, не плачте». Усіх не згадаєш.
фото: glavcom.ua
33 золоті хіти Вадима Крищенка та їхні виконавці:
- «Берег любові». Лілія Сандулеса та Іво Бобул;
- «Родина». Назарій Яремчук;
- «Хай щастить вам, люди добрі». Василь Зінкевич, Алла Кудлай;
- «Білі нарциси». Лілія Сандулеса, Софія Ротару;
- «Пізня зустріч». Лілія Сандулеса та Іво Бобул;
- «А вже осінь прийшла у мій сад». Іво Бобул;
- «А була любов». Віталій Білоножко;
- «Одна-Єдина». Іво Бобул, Йосип Кобзон, Таїсія Повалій;
- «Розмова з тобою». Іво Бобул;
- «Наливаймо, браття, кришталеві чаші». Ніна Матвієнко, хор Верьовки, Квартет «Гетьман» та ін.;
- «Я хочу бути щасливою». Лілія Сандулеса;
- «Одинокий вожак». Назарій Яремчук;
- «Забудеш». Назарій Яремчук;
- «Полісяночка». Назарій Яремчук;
- «Гей, ви козаченьки». Назарій Яремчук, Дмитро Гнатюк;
- «Батько і мати». Назарій Яремчук,
- «Файна». Іван Попович;
- «Дві зорі». Іван Мацялко;
- «Матіола». Микола Мозговий, Олена Мозгова;
- «Листопад». Оксана Білозір;
- «Ласкаво просимо». «Ватра», Оксана Білозір, Алла Кудлай;
- «Болить душа». Іво Бобул;
- «Це мій рідний край». Світлана Весна;
- «Світку мій високий», Віктор Павлік
- «Усе на світі від любові». Марія Шалайкевич;
- «Лебеді кохання». Ярослав і Світлана Весна;
- «Я України син». Павло Мрежук;
- «Вишенька-черешенька». Квартет «Гетьман».
- «Варенички». Раїса Кириченко,
- «Котики вербові». Тріо Мареничі;
- «Якщо поруч ти». Олександр Сєров, Павло Зібров;
- «Усміхнися мені». Назарій Яремчук, Ель Кравчук та ін.
Ваша пісня «Ласкаво просимо» у виконанні Оксани Білозір написана за Радянського Союзу. Вона дуже популярна, звучить донині по радіо. Цікаво ось що, у ній є рядки про братерство, дружбу… Скажіть, будь ласка, ви колись писали пісні на замовлення партії?
Ні. Ігор Білозір (композитор, загинув 2000 року – «Главком»), коли ми обговорювали ідею пісні, пояснював, що наші колективи і виконавці почали виїжджати за кордон. Їм хочеться співати пісні не такі радянські патріотичні тексти, а щось про українську щирість, українську душу, українську гостинність. Я написав слова, він відповів, що підходять. Він створив музику. І тоді майже кожен колектив, який виїжджав за кордон, мав виконувати або «Ласкаво просимо», або «Хай щастить, вам люди добрі».
Я на замовлення партії не писав.
А просто на замовлення працюєте?
А так на замовлення писав багато пісень, адже я поет, який хоче їсти не тільки суп, а й печеню. Часом хочу привітати когось піснею.
Написав, наприклад, на замовлення нашій ДАІ. Начальник ДАІ сказав, що хороша пісня. І виписав мені перепустку, вручив її зі словами про те, що де б мене не зупинили, я зможу її показати і мене пропустять. Я подякував. Але, кажу, є один момент: у мене просто нема машини. І він тоді взяв свою візитку і написав щось на ній і поставив печатку. Я поклав цю візитку собі в кишеню.
Колись був ремонт дороги від мосту Патона до Ленінградської площі (нині Дарницька), там проходила об'їзна дорога. Бачу, забито все. Була вузенька смужка, щоби пройти, проїхати. Мабуть, депутатам великим лиш дозволялося проїхати. Мене підвозили «Москвичем». Думаю, спробую. Запитав, чи можна нам проїхати? Мені відмовили. А тоді я кажу, що ось такий документ маю, і показав цю візитку з печаткою. То нас і пропустили. Бачте, знадобилася візитка (посміхається).
А які з пісень, що вам замовляли, принесли дійсно великий гонорар?
Не приносили мені тексти великих доходів. Коли ВААП (Всеукраїнське агентство авторських прав) працювало, тоді важливо було дати пісню хорошому виконавцю, і від цього тобі щось «капало». Як на мене, найбільші гонорари одержував Микола Мозговий за пісню «Край, мій рідний край». Але я одержував завжди достойно також. Дуже важливо, якщо пісня потрапить і зачепиться в ресторані, наприклад. Але я не був ніколи багатим. Працював, відкладав все на колись. І в Радянському Союзі якось зібрав 70 тис. карбованців. На них сім автомобілів «Волга» можна було купити. А потім – бац, і все пропало, згоріли гроші.
Потім знову збирав-збирав, концерти були. Поніс у банк «Форум» $250 тис. Ніби все нормально, старість забезпечена. А «Форум» збанкрутував і я повернув собі тільки 200 тис. грн. Зараз живу на пенсію. Пенсія народного артиста – 15 тис. грн. Зі мною живе син, який не працює, у якого хвороба (наркозалежність). То ж 15 тис. маю розділити на двох. Є у мене друзі: хтось картоплі привезе, хтось якось ще підсобить.
Вадим Крищенко з родиною, колегами та друзями
фото: glavcom.ua
Вадиме Дмитровичу, але ж ваші пісні звучать, артисти з ними активно гастролюють, особливо тепер. Це мало б приносити якісь кошти?
Зараз трошки краще. Є в мене людина, Юра Августінов, він слідкує за моєю творчістю, піснями, що використовуються. От перед «Євробаченням» у мене взяли пісню «Усміхнися мені», яку співав Назарій Яремчук. Я – автор тексту, автор музики – Володимир Шабашевич, він живе зараз в Канаді. І «Суспільне» дало $800 на двох. Сказали, що більше коштів не мають. То я отримаю $400.
Пісню «Усміхнися мені» під час національного відбору Євробачення – 2025, організованого каналом «Суспільне», виконали Jamala, Melovin, Катерина Павленко (Go_A), Tvorchi, Jerry Heil, alyona alyona, Руслана Лижичко, Тимофій Музичук (Kalush Orchestra) й Тіна Кароль.
А як будуються ділові стосунки з артистами? Вони приходять до вас, купують тексти?
Ні. Я кожному артисту, які співають мої пісні, безплатно давав їх раніше. Але за умови: коли мені треба, вони співатимуть безплатно. Зараз вже підходи інші. Моє покоління авторів і виконавців старіє. Я вже до нової тусовки не увійду. А зі старими я дотримуюся тих ділових традицій, які були.
Зараз хвиля підйому української пісні, дуже багато молодих повертаються до творчості з минулого. До вас звертаються молоді співаки з пропозиціями?
Я вирішив, оскільки я не зовсім умілий менеджер, людина старого покоління, то Юрій Августінов відслідковує, якщо мої пісні використовують. За цим слідкує також Інна Павленко.
У відомому фільмі «Вогнем і мечем» була використана ваша пісня без дозволу. Чим завершилася та історія?
Ніхто не заступився. Ми зверталися до юристів (Один з саундтреків до фільму – «Наливаймо, браття» Вадима Крищенка і Віктора Лісовола було використано у стрічці без жодного дозволу чи згадки про авторів). Тоді був ще живим композитор Віктор Лісовол, автор музики. То юристи порадили звернутися до польського правосуддя, але сказали, це коштуватиме нам $50 тис., а одержите ви $100 тис. Я думаю, що юридична сила в Єжи Гофмана (польський кінорежисер і сценарист, який зняв фільм «Вогнем і мечем») була значно сильніша, ніж наша. Тому воно затихло, як ми не билися...
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ