Свій земний шлях Степан Руданський завершив у Криму, де жив і працював після здобуття фаху лікаря. Через війну, яку розв’язала росія проти України, окупацію Криму, шлях до місця вічного спочинку Поета для українців перекритий уже не один рік.
Степан Руданський похований у Ялті. Сподіваємося, що у день роковин кончини поета знайшлися відчайдухи і поклали квіти на його могилу, згадали добрим словом.
Хоча і минуло сто п’ятдесят один рк з дня кончини поета, але чимало його творів і досі актуальні, особливо у час війни.
У середині ХІХ сторіччя Степан Руданський написав свої веселі співомовки.
З тих пір минуло більше півтора століття, а образи, змальовані Степаном Руданським, залишаються точними і тепер.
Чи не найбільше це стосується москалів - солдатів російської імперської армії. Особливо це стало помітно, коли нога російського окупанта знову ступила на українську землю.
Ілюстрація до співомовки "Гусак"
Як і тоді москаль нахабний, безцеремонний, злодійкуватий. Якщо у ХІХ сторіччі він крав у баби гуску і полотно, то у ХХІ - унітази, пральні машини та жіночу білизну. А ще паплюжить українську землю, ґвалтує і вбиває.
Москаль з полотном
Кричить баба, репетує,
Гукає в вікно,
А москаль припав до плоту,
Стягнув собі: «Пращай, бабка!
Злом не памінай!»
Стара баба у погоню:
«Служба, почекай!»
Москалеві то й байдуже,
Баба вже й клене:
«Нехай тебе, препоганий,
Куля не мине!..»
Гусак
Раз у баби перехідний
Москаль ночував,
Устав рано й за спасибі
В баби гуску вкрав…
Московська ікра
Сидить москаль коло лави,
Порох насипає.
Аж підходить стара баба:
«А що то?» – питає.
«А что ж! Ікра солдацкая, –
Став москаль брехати. –
Віть с етаво у нас, бабка,
Виходют салдати!..»
...«Чи ж не біс, – говорить баба,
З вражою ікрою!
І в ікрі ще москалина,
А смердить москвою!»
Варенікі, варенікі
Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі.
Так і знати, що псявіра
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!..
Та тілько їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Скажи паляниця» - пароль, що допомагав на початку вторгнення ідентифікувати загарбників Їм було не під силу вимовити м’яке «ц» у кінці слів.
Москаль на волах
Їде москаль серед літа
Нашими волами:
«Гей, вали, – кричить веселий, –
Чтоб бог єзділ вамі».
Їде москаль серед зими
Нашими волами:
«Гей, вали, – кричить сердитий, –
Чтоб чорт єзділ вамі!»
Кому чого бракує
Було тісно під москвою,
Просять козаків:
«Поможіте, Запорожці,
Убить ворогів!»
-Заплатіте, добрі люде,
Кажуть козаки, —
То виб’ємо москву вашу
З вражої руки.
-То ви б’єтесь з-за копійки?
Кажуть москалі:
- А ми ж б’ємось із-за чести,
Як Господь велів!
- Та кому чого бракує! -
Кажуть козаки:
- Знать, у вас на честь посуха,
В нас — на копійки!
