«Стометрова киянка» тепер з тризубом

6 серпня 2023 року у Києві фахівці встановили тризуб на монумент "Батьківщина-Мати".  Радянський герб, який її прикрашав з 1981 року, прибрали  зі щита Батьківщини-матері 1 серпня  і віддали на  зберігання до  музею. Пише BBC News Ukrainian.

Зазначається, що історія створення пам'ятника мала величезну помпезність.
На відкриття 9 травня 1981-го до  Києва приїхав сам Леонід Брежнєв. Близько п’ятдесяти телекамер транслювали його пересування містом у прямому ефірі. Генсек виступив з короткою промовою на церемонії відкриття, оглянув музей, розписався у книзі почесних гостей. Особливо вподобав експозицію, присвячену його участі у війні.

Не обійшлося без радянських казусів.  У музейному "Залі Перемоги" золотом закарбували прізвища 12 тисяч бійців – Героїв Радянського Союзу. Нагорі, під куполом, значився полководець Георгій Жуков, кавалер чотирьох геройських зірок.
А у генсека теж чотири зірки! Щоправда, ті відзнаки не бойові: Брежнєв дістав їх у 1960-1970-ті роки, тому в списку фронтовиків-героїв його нема.
І ситуацію виправляли на ходу. Викликали майстрів і наказали терміново вписати над Жуковим: "Брежнєв Л.І.".

І то ще не все. 1978 року "дорогого Леоніда Ілліча" нагородили престижним радянським орденом "Перемога". Тож він зрадіє, якщо 12-тонний макет цієї відзнаки встановлять під склепінням "Залу Перемоги", а не там, де передбачалося проєктом.
Питання лише у тому, як тепер цю глибу підняти й закріпити? Адже зал готовий до відкриття, ніяка техніка там працювати не може. Вчинили по-радянськи: військові надали три сотні солдатів, які вручну затягли важкий орден до зали, а далі з допомогою тросів і лебідок підняли до стелі…
8 травня об’єкт відвідав керівник УРСР Володимир Щербицький, щоб особисто упевнитися, чи все готово до візиту високого гостя.

Монтаж обличчя Батьківщини-Матері на київському заводі ім. Паризької комуни

Іще один факт тогочасного будівництва. За кілька днів до урочистостей на будівельному майданчику панувала метушня. По-перше, поруч із алюмінієвою статуєю бовванів 100-метровий підйомний кран – найбільший в УРСР. Його спеціально привезли з Донбасу для монтажу Батьківщини-Матері. Проте часу на його розбирання не залишалося – унікальний кран розрізали автогеном на металобрухт.

Журналіст Станіслав Цалик зазначив у своїй статті, що киянам "Залізна баба" (гострі язики казали також: "клепана мати") не подобалася, вона добре проглядалася з новобудов лівого берега. До речі, її планували ще вкрити тонким шаром золота, щоб виблискувала на сонці, а нижче, на схилах, поставити напівоголених велетнів-вояків до 30 метрів заввишки.
Плани не справдилися, бо автор москвич Євгеній Вучетич помер 1974 року, а киянин Василь Бородай, якому політбюро ЦК КПУ доручило закінчувати меморіал, позбувся найбільш одіозних рішень.
Він хотів прибрати і меч. Показав Щербицькому 11 варіантів – Батьківщина-Мати тримає дитину, чашу тощо. Найбільш вдалим варіантом вважав лаврову гілку в її руці. Щербицький заперечив: "Навіщо нам жінка з віником?"
Через недоречне сусідство з Лаврою кияни прозвали алюмінієву статую "Лаврентіївною".
Мало хто знає, що фігура жінки символізує не тільки Перемогу. Вона – своєрідний пам’ятник видатній українській скульпторці Галині Кальченко, яка померла у 49 років від раку.
Василь Бородай неодноразово розповідав, що обличчю Батьківщини-Матері навмисно надав риси талановитої колежанки. Щоправда, ніс скульптури довелося подовжити, інакше знизу виглядав би сплюсненим.
Партійне керівництво зажадало також збільшити статуї груди – праві, мовляв, чомусь менші, ніж ліві. Бородай не погодився. Коли жінка піднімає руку вгору, пояснив він, груди розтягуються і стають візуально меншими.

Спорудження статуї з п’єдесталом-музеєм коштувало державі 12 млн. рублів. Витрати на весь комплекс перевищили 30 млн. рублів.
2015 року музей дістав нову назву – Національний музей історії України у Другій світовій війні. З його експозиції давно прибрали Брежнєва й інший радянський агітпроп. Натомість "стометрова киянка" раптом зажила міжнародної слави – вона в четвірці найвищих скульптур світу.