ТРЕТЄ ЗЕМЕЛЬНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ!

Люди поважного віку, котрі чималенько пожили, пам’ятають десятки і сотні попереджень, якими лякали та застерігали колись китайці «не жартувати з ними». І все як горохом об стінку, бо світ пропускав ті заяви повз вуха. Але то китайці, та ще ж і було це доволі давно. Інша ж річ, коли застереження нині адресується не комусь, а нашій України.

Щойно Міжнародна ініціатива Land Matrix оприлюднила результати аналітичного дослідження-звіту «Підбиття підсумків глобальної «земельної лихоманки» - незначні вигоди і, навпаки, значні ризики для населення та довкілля». З нього дізнаємося, що наразі уже понад 3, 5 млн гектарів (!) наших земель сільськогосподарського призначення підконтрольні іноземним власникам чи міжнародним інвесторам.

Що дуже й дуже кепсько, ясна річ. За цим показником, якщо вірити звіту компанії Land Matix, Україна майже попереду всіх на планеті. Власне, єдина Індонезія випередила нас, і то на якихось сто тисяч гектарів. А те, що слідом за Україною у цім ділі російська федерація, мало має хвилювати українських фермерів, згодні? Більше повинно насторожувати двох інших сусідів по лідерській  п'ятірці – Бразилія і Папау-Нова Гвінея. Адже «надмірна кількість орної землі, яку контролюють «великі гравці» світового аграрного бізнесу, становить ого-го які загрози для населення країни, її продовольчого ринку і економічного благополуччя, а також екологічної безпеки», як говориться у згаданому звіті.

І читаємо далі: «Зазвичай іноземні компанії та інвестори ведуть інтенсивне сільське господарство, котре не враховує інтереси місцевого населення, тим паче сільських територіальних громад, а також завдає негативні наслідки для довкілля. Концентрація земель призводить до згортання спроможності на місцях органів самоврядування забезпечувати сприятливий перебіг подій для свого населення, а також до масштабної деградації грунтів». І якщо якомога раніше не почати, як застерігає керівник напрямку екологізації аграрного виробництва уже нашої вітчизняної ГО «Екодія» Михайло Амосов, «змінювати згубні й шкідливі підходи та сільськогосподарські практики, на нас чекає не лише масове безробіття на селі та занепад самого села, але й втрата хвалених українських чорноземів».

А річ у тім, що останній звіт Міжнародної ініціативи Land Matrix - це третє її попередження Україні, «яка належить до країн, котрі розвиваються, однак не прислухається до критики накопичення вітчизняних земель під контролем іноземних компаній та інвесторів, відтак ризикує з часом пожинати невтішні соціально-економічні та екологічні наслідки такого накопичення». Що може з цього приводу сказати зокрема наш «Фермер Придніпров'я»? А те, що пора, аж кричить, кінчати орієнтуватися на земельні володіння «під патронатом» ну надто великих агровиробників, натомість ставку робити на власні фермерські осередки та господарства. Не переслідувати й нищити їх, як це нині ще ведеться, а навпаки, підтримувати та заохочувати. Як і домагатися зайнятості сільського населення, розвиваючи та стимулюючи дрібне і середнє одноосібне, сімейне та кооперативне підприємництво з виробництва і переробки агропродукції. Тобто іти шляхом, яким іде і вся Європа, і весь цивілізований світ.

Не далі, як 18 грудня минулого року, у розділі «СТАТТІ» «Фермер Придніпров’я» вмістив розповідь про повчально-пізнавальну двотижневу поїздку в передові країни Європи голови Дніпропетровської обласної Асоціації фермерів та приватних землевласників Анатолія Гайворонського – перечитайте, бодай перегляньте публікацію під заголовком «Не ми в Європу, а Європа до нас». Там, у Європі, фермерство в аграрному секторі економіки є запорукою виробництва «домашніх бездоганних харчів» для населення і воднораз соціального благополуччя на селі та загалом в суспільстві. А ми що, маючи сотні і тисячі уже успішних фермерських господарств, як мінімум неначе не раді їм і вигадуємо триколісні навзамін велосипеди, чи як розуміти наше друге місце у світі за площею земель, що контролюються тільки іноземцями і іноземними капіталами? А ще врахуйте доморощених земельних магнатів, земельні банки яких нараховують тисячі і мільйони сільськогосподарських угідь…

Та що тут не розуміти?! Задля купок там і тут земельних багатіїв дуримо себе, свою державу, свій народ загалом та сільський зокрема. Скільки ще знадобиться дійсно попереджень, щоб звернути з хибного і небезпечного навіть шляху? Небезпечного уже й через те, що він може скінчитися тоді, коли у сільського народу кінчиться терпіння.