У Львові 45 років тому поховали Володимира Івасюка...
За матеріалами інтернет-видань
22.05.2024
534
Дмитро Чекалкін, блогер, сторінка ФБ.
Сорок п'ять років тому, 22 травня 1979 року, у Львові похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі вилився у масову акцію протесту.
Загибель видатного композитора досі оповита таємницею. Івасюка знайшли повішеним у Брюховицькому лісі. Офіційна версія – самогубство через психічний розлад, неофіційна – вбивство агентами КДБ за націоналістичну позицію та популяризацію української мови та пісні.
Розслідування обставин загибелі композитора проводилося аби як, слідчих не здивувало те, що тіло провисіло в лісі кілька тижнів, було дуже спотвореним, а слід від мотузки був зовсім свіжим. До того ж, комуністична влада Львова всіляко намагалася перешкодити похованню Івасюка на Личаківському кладовищі.
Та 22 травня на похорон прийшли більше 10 тисяч львів’ян. Труну несли на руках до самого цвинтаря, у Львові частково перекрили рух. На могилу принесли гори квітів і вінків, які міліція викинула в цей же день, а наступного – люди принесли їх іще більше. І так тривало... упродовж місяця!
Під час поховання виголошувалися промови та вірші, основним мотивом яких був протест проти свавілля радянської влади. Через виступи чимало львівських поетів та письменників опинилися в опалі, кілька потрапили за ґрати.
Після поховання невідомі кілька разів підпалювали могилу Івасюка та плюндрували хрест. Втім, кожного разу друзі композитора відновлювали надгробок. Зараз на могилі Володимира Івасюка встановлено пам’ятник, а слідство у справі про загибель композитора досі не дало відповідей, хто насправді стояв за його загибеллю.
Як відомо, у 2014 році Генеральна прокуратура поновила розслідування справи вбивства видатного композитора. У прокуратурі заявили, що вдалося знайти свідків та беззаперечні докази вбивства Володимира Івасюка працівниками КДБ. Оскільки справа стосується працівників спецслужби колишнього СРСР, матеріали розслідування передали військовій прокуратурі.\
До тридцятирічної планки він устиг аж надто багато.
Композитор Івасюк переміг на “Пісні-71” (це у 22 роки). Потім – на наступній “Пісні”. Далі – Софія Ротару не раз привозила перші призи із Сопота, де підкорювала публіку творами Володимира. Івасюк писав музику до вистав, а також фортепіанну, оркестрову, хорову, й ця стезя також виявилася вдячною. А те, що одіозних премій і найвищих похвал від держави Івасюк удостоївся посмертно, то це явище звичне.
Істинне свідчення слави – народної – паломництво до могили на Личаківському цвинтарі у Львові, яке за ці десятиліття й на мить не припинялося.
Цікаві та маловідомі факти про Україну і видатних українців - у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ