Тисячолітнє постійне загарбання московією сусідніх земель і жорстоке упокорення їхніх народів є сьогодні доведеною, гіркою істиною. На бій з недолугою імперією із фальшивими, практично нацистськими цінностями стали тепер, як і раніше, мужні сини і доньки України та інших вільнолюбних держав. Але московський звір ще пнеться довести свою варварську "велич" виключно силою зброї. Після широкомасштабного вторгнення ординців у лютому 2022 році особливо жорстокі бої із загарбниками були в Харківщині, поблизу Ізюму, у квітні. На жаль, не всіх полеглих наших Героїв змогли забрати тоді з поля бою наші воїни,.. Проте офіційне "зник безвісти" зберігало шанс на те, що боєць вижив, можливо, він у полоні.
Після визволення Харківщини встановлена доля двох бійців із Січеславщини. Учора на сторінках "Межівського меридіану" межівський селищний голова Володимир Зражевський звістив:
- Двадцять другого листопада стало відомо, що в боях у Харківщині, поблизу Ізюму, героїчно загинув наш земляк - Нестеренко Михайло Вікторович (на фото вгорі).
Майже сім місяців у рідних жила надія про те, що Михайло – живий…
Але сьогодні батьки, дружина, діти і вся Межівська ОТГ отримали трагічне повідомлення. Михайло Вікторович загинув, щоб ми жили щасливо, в мирі і злагоді.
Пам'ятаймо про це!
Прощання з Героєм відбудеться 23 листопада 2022 року о 12.00 у с. Новолозуватівка Межівської громади.
"За Україну не треба вмирати. За Україну треба жити і знищувати її ворогіів!"
Ці слова любив повторювати за життя Воїн Світла Федір Сідак, 51-річний батько трьох дітей, найменша доня з яких ще навчається в школі, з Китайгорода Царичанського району. Професійний будівельник, він залишив по собі добрий слід на Землі у будівлях "Святого джерела" на Калитві, клініки "Урусваті" Китайгорода та інших. Ще в Радянській армії набув спеціальність командир танка, і весною 2014-го пішов захищати бронею рідну Україну від орди. Служив у легендарній 93-й Окремій механізованій бригаді "Холодний Яр", у батальйоні Героя України Адама Межевікіна.
Федір Адамович згадував, що перед кожним боєм Межевікін разом із підлеглими ретельно вивчав рельєф, підходи до позицій, аби максимально зберегти життя воїнів підрозділу та броньованих машин. Застосовували різну тактику ведення бою, в т. ч. одномоментної появи на позиції кількох броньованих машин з миттєвими ударами по заздалегідь визначених цілях. І це давало результат.
Після відбуття річного терміну в АТО сержант Федір Сідак проходив службу в Царичанському райвійськкоматі. Невдовзі його направили на другий річний термін на фронт. У 2016 році за виявлений в боях героїзм був нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни". І під час служби у військкоматі, і після неї був частим гостем дітей у школах Царичанського району, де майстерно розповідав правду про підступну війну рф, привозив її артефакти з передової для шкільних музеїв і вчив любити Україну, свій народ.
Щемні спогади про Федора Сідака залишила в соцмережах методист Царичанського РБК Олена Сульжик:
- Сумна звістка... Усміхнений, позитивний, щирий, добрий – таким в пам'яті рідних та близьких залишиться полеглий воїн. Добрий син, найкращий брат, вірний друг, надійний побратим та мужній воїн... Дуже, дуже жаль, що загинув Федір Адамович, адже він пройшов АТО. Був досвідченим. Такі випробування пройшов! І не дожив...Такі люди мали б жити. Не віриться. Був великим патріотом. Казав: "Хто, як не я?" Він багато чим запам'ятався, але дуже виділялось кілька: дуже любив своїх менших доньок, за будь-якої нагоди відвідував їхні концерти, опікувався їхнім життям. Ще носив козацьку зачіску, любив вишиванку і пов'язував шарф дуже інтелігентно. Посміхався щиро.Там, на війні, побратими його шанували. Війна його дуже змінила. Знятий документальний фільм "Я - війна", де є і кадри з Федором Адамовичем. Він там говорить про відчуття, які переживає солдат, та й взагалі, про життя. Ще він дуже переживав за своїх молодших побратимів. Якийсь період волонтерив, допомагав хлопцям - танкістам виживати на фронті. Царство небесне Герою! Вічна пам'ять. Співчуття дружині Ользі Анатоліївні, дітям і онучці.
Федір Сідак загинув поблизу Ізюму в пекельному танковому бою 23 квітня, від прямого влучання в ворожого снаряду в його танк. З цих позицій наші воїни змушені тоді були відійти, і тривалий час рідні жили єдиним відсотком надії, що він живий. На жаль, восени була підтверджена трагічна істина...
П'ятнадцятого листопада з Федором Сідаком попрощалися рідні, бойові побратими, друзі, односельці з Китайгорода і жителі Могилева, де живуть його мама і брат, де біля могили батька спочиватиме і Федір Адамович.
Вічна пам'ять усім полеглим Героям України.
За Україну не треба вмирати... За неї треба жити і знищувати її ворогів.
Прощання з Федором Сідаком на цвинтарі Сиротівки в Могилеві
