У селищі Іларіонове Дніпропетровщини діє крафтове виробництво свічок для передової

Ініціатор виробництва  - добре знаний у Синельниківському районі майстер Анатолій Колінько. До війни він у селищі  Іларіонове організував майстерню з гарною назвою "Груша". Дітвора забігала вчитися робити дерев'яні поробки, іграшки, різноманітні домашні дрібниці. Там  дитяча творчість вирувала у глині, дереві, фарбах.
З початком війни Анатолій Миколайович своє уміння спрямував на допомогу фронту. І залучив до цього всю родину.

"Я дуже переймався тим, що не можу стати на захист рідної землі. Перенесений мною  у січні інфаркт підкосив моє здоров'я, і, мабуть, Бог дав, щоб корисний я був і в тилу. Коли почав допомагати українським захисникам,  то у психологічному плані все стало на свої місця", - розповів пан Анатолій.

До речі, Груша, так його і величають досі краяни, багато чого вміє робити.  Влітку з родиною і однодумцями плели сітки. Вогонь під чанами з фарбою, де варилася необхідна для фронту тканина, не затухав. Потім допомагав хлопцям покривати алюмінієм автомобілі для передової. Виявляється, що касетні міни -  алюмінієві, і коли машина наїжджає на міну, то і салон, і люди в ньому вибухають. Та наші умільці помітили, що бійці залишаються живими, коли підкрилки, днище машини вкрите алюмінієвим шаром. І дивина:  касетні міни рвуть залізо, але не алюміній. Вони в ньому грузнуть. І це зберегло не одне життя на передовій.
Кінець жовтня, початок листопада спонукав пана Анатолія зайнятися іншою справою - виготовленням свічок для передової.

"Тут така специфіка, що ці свічки більше піхотинцям потрібні. Бо  артилеристи  та інші роди військ відпрацювали позиції і приїхали  до  обладнаного бліндажа. Там і буржуйка, і готова вечеря. А піхота -  в окопі, в бліндажі без елементарного вогню. Тому цей  похідний "костьорчик" вкрай важливий для бійця.  Мало місця займає, легко запалюється,  не потребує  дров. Можна зігріться, води закип'ятити, їжу притеплить", - розповів Анатолій Колінько.

Він зазначив, що за кілька тижнів родина ( він, дружина і менша донька) виробили понад 200 свічок. Якщо не враховувати першу пробну партію.

"Перша партія була така собі малосправжня. Із огарків свічок, якими поділився знайомий батюшка. Знайшли консервні банки, гофрований картон і  - до праці. Це вже зараз я з досвіду знаю, що трудомістке - це сама банка. Бо вона має бути певного розміру. Трошки вища буде - не весь парафін вигорить. Тому її спеціальним інструментом обрізаю, потім ріжемо смужки картону, вкладаємо туди, і заливаємо парафіном", - ділиться  складовими виробництва пан Анатолій.

За його словами,  хай це невеличке, але виробництво, за "інгредієнти" треба домовитися, доставити, знайти.

"Якщо раніше у сусідки взяв 5 баночок, у іншої  - десять, то зараз вже й з  баночками проблема, їх багато витрачається. Здається, що тут такого, сходіть пошукайте. Ось і знаходимо. Багато людей, у кого  нема можливості щось самому робить руками, дають кошти на цю справу. Та й гроші на парафін збираємо. Нашій родині його надсилає чоловік з Тернопіля по 80 грн. за кг. А коштує він у межах 120 -150 грн. У мішку десь кілограмів з 20. З такої кількості виходить приблизно 150  свічок. А ще ну, може, 150 грамів тепла в темноті і вогкості. Від родини Коліньок. Для військових ", - у пана Анатолія все записано: і план, і реалізація.

Крафтове виробництво свічок Коліньки впевнено розвивають, їх підтримують міні волонтерські центри, яких у Іларіоновому достатньо.

"Ми спілкуємося і обмінюємося інформацією, матеріалами. Потім все це доставляється волонтерами в необхідній кількості на передову. У нас в селищі дуже багато людей, які допомагають фронту. Хлопці їздять з нуля, говорять, що на одного  бійця в тилу мають працювати 10 - 12 чоловік,  щоб утримувать їх так чи інакше", - зазначив майстер.

Отож,  ввечері сідає  родина Колінько  до роботи. Година чи дві минає, але їх час і зусилля  - задля Перемоги.  На згуртованості  таких українських сімей, як Коліньки, тримається наша земля, -   і Перемога  незабариться.

"Ми робили, робимо і будемо робити свічки доти, доки не переможемо", - сказав глава родини так, що десь у ці хвилини у ворогів почало рости пір'я в горлі.
Це  точно!