Весняні маркери Новопокровської громади Дніпропетровщини

- Мам, купи мені маркери.
- А звідки я знаю, які тобі треба?
- Там все просто, колір визначається номером.  
Про це  попросила мене донька, і я зайшла до крамниці. Перебираючи в руках різнокольорові фломастери, задумалася, що в моєму сьогоднішньому інтерв'ю з жінками Новопокровської громади  теж будуть присутні маркери, тільки трохи інші. Ці турботливі жінки не бояться розмальовувати час, простір, історію громади у свої кольори і одягати у яскраві фарби щоденні справи. Не тільки весна дарує барви...
- Добридень, пані Людмило! - телефоную селищному голові Новопокровської громади Людмилі Муркович. - Плани на весну, мабуть, у Вас грандіозні, як минулого року?
У відповідь -  красивий жіночий голос: "Аякже інакше? Треба рухати цей  світ, щоб добро, як зерно, проростало". 

Пані Людмилу тепло  називають в громаді  "наш енерджайзер". У неї завжди ідеї втілююються, а не словесно зависають в повітрі, і немає, здається,  такого каменю, якого б вона зрушила з місця.
Завжди приємна і відверта у спілкуванні, Людмила Муркович розповіла мені про традиційні весняні проєкти, які минулого року забезпечили продовольчий добробут Новопокровської громади, і також відзначила нові, яким тільки дають поштовх.
Скажу наперед, що  до розмови з очільницею громади долучилися заступниця селищного голови Олена Денисюк, начальник відділу освіти селищної ради Марина Хаджиєва і голова ГО " Світочі" Альбіна Сільчук.

Отож,  маркер перший- зелений.  Паростки Перемоги.

Паростки Перемоги - це унікальна для Дніпропетровщини традиція, бо "Сади Перемоги" зростають навесні по всій Україні, а з Паростками - Новопокровська громада перша. Їх вже виростили і пересаджують в окремі горщики. Це і перець, і огірки, і  помідори, і баклажани - все, що прийматиме незабаром земля для подальшого росту.

До того ж, тут разом з Паростками плекають і Квітку Перемоги. Діти, вихователі, педагоги, працівники ради, комунальних установ разом садять квіти і доглядають за ними. Приємно ж, проходять потім повз них, і аромат, і краса нагадують про  спільну заслугу.

"У нас вже стартував традиційний проєкт "Село - наш спільний дім, і жити нам у ньому". У ньому передбачається насадження огородів, Паростків, Квітки, Садів Перемоги, облаштування паркових зон, і цієї весни додався ще благоустрій берегових територій річок та ставків.
Ми вже комунальні огороди готуємо до посіву. Всі овочеві культури будуть представлені на наших ланах. Плануємо насадити баштан, як і минулого року. Але додати ще динь, також  плануємо висадити багатенько картоплі з цибулею.

Готуємо і сертифікати учасникам проєкту "Сади Перемоги", до якого долучаються працівники всіх установ,  організацій, фермерських господарств громади.
Наразі ми закупили 350 маленьких бройлерів і 20 курочок -несушок для отримання яєць. Один учасник проєкту виділив корову, то тепер буде своє молоко. А воно завжди нашій "Пекельній кухні" потрібне. Фермери, як і торік, хто тонну олії виділить, хто борошна 5 тонн , хто 2 тонни насіння соняшника, хто тонну цукру. Без їх значної допомоги було б неможливо забезпечити наших військових, переселенців, малозабезпечених", - говорить Людмила Муркович і додає, що за січень-лютий громада об'ємно готувала 37 разів і передавала виготовлену продукцію на передову, 9-10 разів направляли її до шпиталів,  відправили також до 200 посилок "Новою Поштою", і це не десятки кілограмів, а сотні. Приблизно від 200 кг до 500 кг.  

Заступниця селищного голови Олена Денисюк приєдується до розмови про діяльність громади і розкриває мені внутрішні перипетії господарського життя.

"На оперативці Людмила Іванівна каже:" Гайда садити баштан". Ми якось невпевнено сприйняли її спонукання. Але зібралися гуртом, сіли в автобус з сапками і поїхали. Як глянули -  3 гектари лану! Стоїть машина з водою для поливу. Ми в кожну ямку насінину і водичку, і так сапкою-сапкою.
Ну що там виросте? Думаємо, ні поливу, ні догляду.  Влітку поле заросло бур'янами, треба сапати. Знову зібралися всі - і освітяни, і комунальники, і представники селищної ради - поїхали побороли зарослі, бачимо, де-не-де зійшли сходи.

Якось смутно вірилося, що баштан визріє. І тут на оперативці Людмила Муркович каже: "Гайда збирати врожай кавунів. Вони там такі лежать, розміром з людську голову", - радо усміхнулась Олена Іванівна.

За її словами, з  трьох гектарів зібрали понад 43 тонни кавунів. Найбільший вродив 22 кг!

Марина Хаджиєва, начальниця відділу освіти Новопокровської селищної ради додала, що ці кавуни знамениті самі по собі ще й через відправку хлопцям на фронт  "Новою Поштою".

"Уявляєте, в коробки укладали кавуни, засипали крупою і відсилали бійцям. Літо, спека, а в них в руках шматочок солодкого домашнього щастя! Військові були в захопленні від такої турботи і смакоти", - каже Марина Миколаївна.  

У Новопокровській громаді  налічується 101 педагог і 127 чоловік техперсоналу. На кожного припадає десь по дві сотки землі в обробітку.

"Це ще ми не рахуємо комунальну землю, яку теж засаджуємо, де є вільне місце. Саме тому у нас консервація ще у погребах стоїть: засолені помідори, огірки, яблука в бочечках. Ви знаєте, скільки ми щодня ліпимо, смажимо, печемо, запаковуємо? Це величезня праця. Приміром, за 2023 рік громада спекла понад 54 з половиною тисячі пиріжків. Вареників наварила 29 тисяч, плову передано 10 тисяч кг. А морква по -корейськи, а хліб печений, а  вінегрет - одне із найпопулярніших наших блюд  для бійців", - перераховує пані Марина з гордістю за  невтомних земляків.

Маркер другий - червоний. Торт Імениннику.

Людмила Муркович започаткувала новий приємний сюрприз для іменинників на фронті, мешканців  громади. Торт - Воїну. У нього День народження, він в окопі, над головою смертельні "фейерверки", а до нього їде святковий торт. І у коротке затишшя боєць відчуває радість свого Особливого дня  спільно з побратимами. Це така дорога приємність, і хлопці від таких привітань дуже зворушені. Телефонують, пишуть, дякують.

"Вони ж не самі. Ми з ними, і все робимо для їх доброго морального самопочуття та й фізичного", - говорить Людмила Муркович.

Маркер третій - блакитний. Птахи щастя.

Минулого року в Новопокровській громаді виростили 360 бройлерів. Вага курки складала приблизно 4 кг. Несушки забезпечували яйцями для приготування салатів та випічки. Гусей було 200 голів. Все було запечене, зварене, стушковане і передане на передову. А як оборонці реагують на доставку продуктів до територій бойових дій, розповіла Альбіна Сільчук, голова ГО "Об'єднання громадян "Світочі".

"Мені телефонує подруга і переповідає. Хлопці з Луганська на Херсонському напрямку отримали наші посилки, сидять і дивляться на них мовчки. Не розпаковують хвилин 15. Не віриться їм. У них немає нікого. Їх територія окупована, родичі пороз'їжджалися. Вони одні. А тут - 100 кг їжі: і вареники, і пиріжки, і курятина, і салати, і сало. Сидять, мовчать і сльози давлять , - Альбіна витримала довгу паузу. - Це наша людська повага і дяка за захист".
 

Маркер четвертий - жовтий."Світочі".

"ГО "Об'єднання громадян "Світочі" на території громади з початку повномасштабки опікується проблемами військових,  переселенців та малозабезпеченими. Спочатку зносили харчі, хто, що може, до волонтерських центрів в кожному старостинському окрузі, а потім направляли на потреби. Згодом почали збирати самі кошти на медикаменти, на турнікети, батарейки.  Все робили тільки через знайомих волонтерів. Зараз  активно співпрацюємо з Новою Поштою. Вони нараховують нам бонуси на відправку. То за півтора роки вони перерахували нам близько 200 тисяч грн. за бонуси. Бійцям зручно, бо коли волонтери доставляють, вони не завжди можуть виїхати за продукцією, а в НП є 5-7 днів, щоб забрати відправлення. Ось замовили вже на весну берці, а разом з ними відправимо і випічку, готовку, всілякі смаколики. Ми пакуємо посилки  так, щоб не тільки для кількох військових, а так щоб на весь підрозділ", - зауважила Альбіна Сільчук , голова громадської організації.

На її думку, всі в громаді тримають марку, бо селищний голова задала такий бойовий дух, що ніхто не може відступать. Хлопцям в боях  набагато важче.

"Коли потрібні великі кошти, то тут селищна рада допомагала,  перераховувала на квадроцикли, квадрокоптери. А ми вже закуповували одяг та невеликі замовлення оборонців.  Причому, ми навіть допомагали людям прифронтових територій, зокрема, Донеччини. Знайомі дали нам  адреси, куди ми до Нового року відправили цукерки , іграшки, фрукти. Ми розуміли, що один одного не побачимо, не знаємо, але така підтримка ще  важливіша, і подарунок цінніший - від українця українцю!"- голос Альбіни затремтів, і я вдячно кивнула головою.

Я розуміла, що пора ставити крапку в цій бесіді з 4 чудовими жінками, яким немає коли впадати в депресію, мучитися психозами, воювати з поганим настроєм. У них робоче колесо крутиться щодня, постають нові завдання і прохання, від втілення яких залежить чиєсь благополуччя і здоров'я. Їх гарний настрій тримається за маленьке серце у грудях, у якого різнокольорові плани і прагнення. А ще працьовиті руки, ясні очі  і шалена енергія зав'язати цей світ пучком-часничком навколо рідної землі, щоб згинула на ній всяка нечисть во віки віків. Амінь.