«Він загинув з фотоапаратом в руках. Чи хтось понесе за це відповідальність?»

"У мене був дуже гарний товариш на фронті. Він завжди мене супроводжував в моїх поїздках до зони бойових дій. Ми разом об'їздили багато деокупованих територій і працювали в Соледарі. Мій друг був фітчером на Донеччині з 2022 року  і нещодавно потрапив у небезпечну засідку, де окупанти накрили штурмовиків дронами і всім, чим тільки хотіли. Він загинув із фотоапаратом в руках. Тіло змогли забрати тільки через 4 доби. Чи хтось понесе за це відповідальність? Як можна за це покарати ворога?" - запитала  колег на засіданні «круглого столу» у  Будинку журналістів Ірина Ситнік, головна редакторка газети "Степова зоря" і сайту Petropavlivka.city.

Відповіді на запитання пані Ірини шукали у  найактивнішому медійному хабі Дніпропетровщини - обласній організації НСЖУ. Тут налагоджена робота місцевого Центру журналістської солідарності, де медійники знаходять підтримку, посильну допомогу, військове спорядження для роботи і просте людське співчуття у цей лихий час.
Для всіх нас  він став  суцільним випробуванням, а для тих медійників, хто показує, записує, документує воєнні злочини загарбників на лінії зіткнення, ще й небезпечним та ризикованим рішенням.
Про це журналісти Дніпропетровщини говорили у ході акції солідарності «Воєнні злочини проти журналістів не мають залишатися безкарними». Вона приурочена до Міжнародного дня припинення безкарності за злочини проти журналістів, який припадає на 2 листопада.
Представники прифронтових медіа, журналісти-переселенці,  юристи окреслили ризики та виклики для українських журналістів під час війни, ділилися воєнним досвідом роботи, давали поради щодо убезпечення себе у зоні ведення воєнних дій, опрацювали алгоритм спільних дій з прес-офіцерами, військовими і обговорили механізм покарання і відповідальності росії за злочини.

"Ключовим завданням НСЖУ є фіксація злочинів, скоєних проти журналістів. Щоб жоден з них не залишився безкарним. До документації  долучаються за власним покликом  журналісти нашого регіону", - зауважив Олексій Ковальчук, Голова правління ДОО НСЖУ.

Безпекою цих журналістів,  за словами Наталі Назарової,  переймається діючий Центр журналістської солідарності під її керівництвом. Каска, бронежилет з написом ПРЕСА, питання акредитації, аптечка - все для медійників у вільному доступі. Безумовно, це відносний захист. Кожен з журналістів сам для себе  визначає, чи варта життя написана ним стаття або відзнятий фотокадр.
На думку Юлії Білик, голови Нікопольської організації НСЖУ, без журналістських публікацій було б важко уявити мешканцям області, який терор чинять у не військовій Нікопольщині злочинці рф. Кожен день тут обстріли, пошкодження будинків та інфраструктури. Загибель мирних людей, поранення. Про це постійно інформують два незламних місцевих ЗМІ -  Радіо Ностальжі і газета "Південна зоря".

"Нікополь розташований від позицій росіян приблизно на відстані 5-6 км. Коли було море, то, здавалося, що це не так близько. Зараз, коли суха територія  заросла гущавиною рослин, це  - майже поруч.  І ворог нищить місто і його людей. Попадають вони виключно в цивільні об'єкти, в нас  же немає воєнних. Окупанти влучили в редакцію Радіо Ностальжі, але завдяки оперативній допомозі обласної Спілки вона швидко відновила роботу. А це єдине джерело українських правдивих новин у місті, бо ворог запускає свої пропагандистські канали, і ми вже їх чуємо", - повідомила пані Юлія.

Сергій Соколов, в.о. директора Регіонального центру з надання БВПД у Дніпропетровській області, підкреслив, що потерпають від російської агресії не тільки журналісти України, а й іноземні. Приміром, був випадок із журналістом зі Швеції. Тобто для росії не існує жодних "стопів" і  у міжнародному законодавстві.
Анастасія Міхлевська, головна юристка  Регіонального центру, зауважила, що журналісти працюють 24/7, і їх праця суттєво впливає на доказову базу та репарації у майбутньому від країни-агресора. Вона перерахувала статті Кримінального кодексу, які захищають журналістів на національному рівні і надала кілька важливих юридичних порад для професійної діяльності медійників на фронті.
Журналіст з Донеччини Валентин Хорошун нині працює у Дніпрі, і він вважає, що у публікаціях варто зосереджуватися на фактах, а не емоційному їх донесенні. Не відповідність журналістським стандартам не на користь Україні, - впевнений пан Валентин.

Як результат якісної роботи медійників області, найсміливіші з них були нагороджені "Хрестом громадянських заслуг".