Всі ми - пензлики в Божих руках, - Павло Клименко

У народній казці про Курочку Рябу курка знесла золоте яйце. А в моїй оповіді про Павла Клименка курка знесла голубе яйце. І воно стало причиною нашого знайомства. Зізнаюся чесно, що такого дива не бачила і про нього навіть не чула. Тому своїм "Колумбом" зацікавилася не на жарт, і продовжила віртуальне знайомство. Виявилося, що пан Павло  -  настільки багатогранна особистість, що починали розмову з ним про казкове яйце, а завершили  - про його виняткові різьблені предмети побуту преміум класу. Але все по порядку.

Спочатку про яйця. У 2021 році перед війною Павло Клименко з Новомосковська Дніпропетровської області дістав із далекої Франції яйця курей породи amirukana , і  в інкубаторі в нього вилупилися курчатка. Спокійні і розважливі, на відміну від нашої настирливої і гребущої все підряд курки.
Думаю, якби не війна, для родини Павла голубі яйця тих курей були б золотими. І він би не бив їх, як дід з бабою у казці, а продавав би людям велику диковинку з чужих країв, маючи при цьому непоганий зиск.

"Почали звертатися люди, замовляти інкубаційні яйця, цікавитися, в спільнотах  ФБ знайшов однодумців, почали обмінюватися яйцями. І в мене, крім амірукана, з'явилися ще й індонезійські кури теж з голубими яйцями -  ухеїлюй, потім є аям цемані, грубо кажучи, це афроамериканці, як серед людей, вони мають темний колір шкіри, темне мясо, чорні кістки. У мене є китайський шовковий абориген, це порода курей пухових, їх стрижуть, як вівців, і пух використовують у побуті. А знаєте, в Ізраїлі є ще лисі кури, там спекотно, і вони вивели курей, яким комфортно без пір'я", - поділився своїми господарськими надбаннями Павло Клименко.

На його думку, виробників такого голубого яйця, як вирощує він, ще немає в країні. Тому тут є можливість розвивати цей напрямок, був би збут.
Тепер - про різьбу по дереву.
Ще більше за рідкісних курей Павло Клименко любить різьблення по дереву. Любить так, що забуває про сон, їжу, новини, навколишній світ. У нього,  родом з Єнакієвого Донецької області, проснулося древнє коріння різьбяра.

"Дід був майстром, сам хату будував, сам столярував,  навіть станок мав. Дядько, мамин брат, теж тесляр. Він і за освітою був художник, і церкви будував. Ніхто не думав, що і я буду цим займатися. А вже років 10 плаваю  у своєму морі різьблення. Першою виточив меблеву накладку, такий собі невеличкий декорчик, був на нього попит, в мене вийшло -  і поїхало. Тепер вже скульптури і масштабні речі роблю, ексклюзивні", - розшифрував свій генний код  майстер.

Я навіть не уявляла, що амірукана з голубими яйцями  просто доповнює казкові «skills» мого спірозмовника. Я дещо розгубилася, про що докладніше писати: про його дивовижних курей чи унікальні різьблені вироби ручної роботи.

Здається, що він може в дереві оживити навіть вітер. У нього тріщини на столі гармонійно передають структуру породи, витесані національні символи круто виглядають, ніби з іншого матеріалу,  розкішні меблеві прикраси, рами для дзеркал, дивани, іграшки, мабуть, краще перерахувати, чого немає. Впевнена, що ці речі дихають повітрям разом зі мною. І сидіти на тому дивані, оздобленому його руками, вже не комільфо. Тут не тіло садиш, а душу - дивитися, розглядати і плескати у долоні - яка краса!  

Павло Клименко переїхав до Новомосковська, облаштував цех з деревообробки в гаражному кооперативі, тут же розташував присадибну ділянку, де вирощував чарівних курочок і мав плани заснувати туристичну еко-ферму. Для родинного відпочинку. Чоловікам корисне знайомство із різбленням, а жінкам і діткам  - споглядання за курчатами, метушнею в курятнику і смажене власноруч голубе яйце.

"У нас при в'їзді до Новомосковська я планував створити щось типу харківського парку «Фе́льдман-Екопа́рк». Щоб різні курочки жили у своїх гарно оздоблених курятниках, на них приходили полюбуватися, і це спонукало б людей заводити курей, качок, гусей. У Франції так багато громадян цим займаються: вирощують індиків, гусей, курей. Це ж не тільки користь, бо своя свіжатина, це ще й візуальна радість або куротерапія. Науковці ж радять спостерігати людям за курми, собаками, кіньми, бо таке проведення вільного часу  допомагає вийти з депресії, хвороби тощо. Переключення з офісного на природній режим додає сил і здоров'я", - я киваю головою і повністю погоджуюся з ним.

"Подарував куму курочок, а він захотів їх утримувати. Тоді я промоніторив створення мобільних курятників. Гарні будиночки з різьбленням на 10-12 курочок, вони можуть стати прикрасою подвір'я і давати естетичну насолоду. Причому, розробка в мене така, що будиночки розбираються легко і переносяться у потрібне місце.
Звісно, що зараз в мене певна перерва, бо мої екслюзивні речі через війну люди не мають можливості придбати, вони не інвестують у своє житло, бо може прилетіти. Тому робота зараз, на жаль, зупинилася. У перший рік війни я здорово допомагав волонтерам, бо на своєму обладнанні можу виточити все, до найфіліграннішої форми. Бандажі на колеса, турнікети, все чим міг, допомагав безоплатно. Хто як міг, дякував. А вже в другий рік думаю, як забезпечити родину і вижити зі своєю майстернею. Але рук не опускаю!" - каже пан Павло і через слова усміхається.

Ви вважаєте себе особливим, бо вмієте те, чого інші не можуть зробити? - питаю Павла,  бо людина рідкісних талантів по-своєму дивиться на оточуючих.

"Я скажу неправду, що різьблення - це легко. Але для мене це нескладно. Бо я люблю цю справу і хочу її розвивати, і нею далі жити. Це моє! Коли ти щось створюєш, то захоплюєшся повністю, аж поїсти забуваєш! І до ранку в цеху! Бо перерватися ніколи. А щодо особливого свого вміння, то скажу, як у пісні співає Світлана Копилова: "Всі ми - не більше, ніж пензлики в Божих руках", - на іншу відповідь навіть не очікувала.

Павле, чого побажаєте читачам "ФП"?

Звичайно, мирного неба над головою, щоб втілювати свої ідеї, не покладати рук, бо поки ми робимо, займаємось чимось -  ми живемо. І організм наш так налаштований, зупинемося, то й органи всі не працюватимуть, як треба. Ми дуже працьовита нація, тому в нас купа ідей, якими треба ще здивувати світ. Не бійтеся починати нове. Вкладати душу. Просто береш - і робиш.

А щоб хотіли під ялинкою знайти у новорічну ніч?
 

Та-а  я так і не замислювався  (протяжно говорить і сміється Павло). Завжди сам був Дідом Морозом з подарунками. О, придумав! Зараз з'явилися електрошліфувальні машинки, вони навіть в Україні ще не представлені.  Як бормашинка, тільки на кінці такі наждачки, щоб зачищати деревину в малодоступних місцях, це  потрібне ноу-хау для покращення своєї роботи.

А діткам і дружині що Дід Мороз принесе?

Ми з дружиною зараз зайняті новою ідеєю - зобити свічки в дерев'яних брусках (за мотивами "Крафтової країни"). Я познаходив 15 брусочків, позачищав, повипилював порожнини під сам віск. Тому всіх друзів очікує новорічна новинка від Клименків. До того ж, така свічка запатентована в Україні і досить широко продається за кордоном.

Я бажаю Вам і вашій родині, Павле, знайти під ялинкою очікувані подарунки, розвивати своє унікальне підприємство, після Перемоги здивувати світ Клименківським ноу-хау і зберігати в душі те, чим наділив Бог і як малює Він Вашими руками!
Дякую Вам за бесіду з нашими читачами!