Вже 376 років тому відбулася переможна Пилявецька битва військ Хмельницького з поляками

   ПИЛЯВЕЦЬКА БИТВА 1648 року – одна з найвизначніших і переможних для українського війська битв часів Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 років. Вона відбулась на берегах р. Іква біля с. Пилявці (нині с. Пилява Старосинявського р-ну Хмельницької обл.).

   Юрій Мицик, доктор історичних наук, Дніпро, мережа ФБ.

   На той час українські повстанці під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького розгромили поляків у Жовтоводській битві 1648 та Корсунській битві 1648 і швидко просувалися на захід. Оскільки Хмельницький формував армію в Білій Церкві, то визвольним походом на Волинь і Поділля командував гетьман наказний, черкаський полковник Максим Кривоніс, якому підлягали полки, очолювані І. Гирею, Шан-Гіреєм, І. Ганжею, О. Іванським.

   Повстання вибухали в тилу ворога по всій Правобережній Україні і Західній Україні. Коронне військо на чолі з 3-ма "регіментарями" (воєначальниками) М. Остророгом, кн. В.-Д. Заславським, О. Конецпольським (важливу роль відігравали також кн. Я. Вишневецький та А. Кисіль) призупинило наступ М. Кривоноса під Старокостянтиновим. Чисельність війська Речі Посполитої сягала 100 тисяч, причому приблизно половину його складали шляхетські слуги, їздові, т. зв. лужна челядь, які теж брали участь у боях. 

   Однак зі сходу вже підходили головні сили української армії на чолі з Б. Хмельницьким, вони стали табором довкола Пилявецького замку. Загальна чисельність української армії теж сягала 100 тисяч, але більшість її складу походила зі слабкоозброєних, покозачених селян. Серед полковників відзначалися Данило Нечай, П. Головацький та ін.; сюди ж перемістилися й війська М. Кривоноса, у складі яких був і син останнього – Кривоносенко.

   Відхід повстанців з-під Старокостянтинова на південний схід був ненравильно потрактований польським командуванням як втеча і спричинився до фатальної недооцінки українського війська. Поляки рушили за М. Кривоносом у надії легкої і швидкої перемоги, і вже 21 (11) вересня 1648 р. зав'язалися перші бої за переправу через р. Іква. Наступного дня розпочалися герці та дрібні сутички, у ході яких загинув уманський полковник І. Ганжа (за ін. даними, він потрапив у полон). 

    Надвечір до укр. табору прибули перші загони (3 тисячі) на чолі з Айтимир-мурзою та Адлаєт-мурзою союзного кримськотатарського і ногайського війська, що позитивно вплинуло на бойовий дух повстанців. Водночас в армії Речі Посполитої посилилася дезорганізація, викликана сварками між командуючими, анархічними діями шляхти.

   Вирішальні події сталися 23 (13) вересня 1648, коли в тривалій битві за переправу стало перемагати козаче військо. Б.Хмельницький задіяв у цих боях ординців, а до того перевдягнув ординцями частину козаків. Створилося враження, що до повстанців прибуло на поміч 100-тисячне військо Кримського ханату разом із ханом Іслам-Гіреєм III. Тому воєначальники польської армії ухвалили рішення про відступ.   

    Але коли це рішення стали здійснювати, виникла сильна паніка, здеморалізоване польське військо почало безладно тікати аж до Львова. Вранці 24 (14) вересня 1648 українська армія, подолавши слабкий опір решток коронного війська, захопила польський табір і взяла надзвичайно багату здобич, у т. ч. багато прапорів, артилерію і весь обоз. 

   Пилявецька битва мала надзвичайно великі наслідки. Вона піднесла, як ніколи, бойовий дух українських повстанців, остаточно розвіяла міф про непереможність Речі Посполитої, у свою чергу, стала однією з найганебніших сторінок у польській військовій історії. Після перемоги під Пилявцями стало можливим швидке визволення від сил противника Поділля і Волині, розгортання успішного наступу військ Б.Хмельницького в Західну Україну і на береги Вісли.