Як після боїв лікувалися козаки

Козацька медицина була заснована, передусім, на народній українській. Поширеним було самолікування та способи, які нині видалися би нам, як мінімум, дивними. Боплан в «Описі України» пише: «Бачив я хворих козаків, у лихоманці, які замість уживати якихось ліків брали півзаряду гарматного пороху, змішували його навпіл з горілкою і все це випивали; а далі клалися спати, щоб вранці прокинутися зовсім здоровими. …Інші ж козаки брали попіл і так само змішували його з горілкою, усе це випивали і також видужували. Неодноразово бачив, як козаки, поранені стрілами, перебуваючи далеко від хірургів, замазували свої рани землею, замоченою власною слиною; це виліковувало їхні рани ніби найкращий бальзам».
На Січі та під час походів вживали протиепідемічних заходів: просочували одяг дьогтем чи риб’ячим жиром, щоб не заводилися паразити, обмежували контакти з місцевостями, де вирувала хвороба. Навіть листи звідти окурювали димом, проносили над вогнем та/або протирали оцтом.
В козацькому війську були знахарі, костоправи та цирульники. На останніх в ті часи покладалися не лише перукарські, а й хірургічні справи: оброблення ран, розтинання наривів, вирізання мозолів, вправлення вивихів тощо. Археологічні розкопки поля Берестецької битви виявили набір козацького хірурга: аптекарські посудини, хірургічні інструменти, мазь на основі антимоніту.
Часто хворі запорожці лікувалися при монастирях, за що козаки щедро платили ченцям. У XVIII ст. представники старшини вже наймали іноземних лікарів. На жаль, розвиток власної медичної науки гальмувався тривалим бездержав’ям.
 

Хортиця Національний заповідник - Khortytsia National Reserve