Як прочитати вишивку, або чому чоловікам личить вишиванка «білим по білому»?

Вишиванка — це оберіг. Це не просто декоративна складова вашого одягу чи знак приналежності до українства. У вишиванці колір, форма, крій, матеріал, орнамент мають значення і разом створюють енергетичний заряд речі. Про це пише Vogue.ua.
Серед символів української вишивки переважають солярні знаки: «сварги» (свастики) — динамічного символу сонця — або 8-кутної зірки, Ангела-охоронця, Коляди й зорі.
Як розповідає Людмила Сивцева-Климук, засновниця майстерні автентичного костюма «Шляхетний одяг» і співорганізаторка проєкту «Витоки», попередні сто років  народну традицію вишивання звели до декоративно-прикладної, яку міряли категорією «гарненько».  

«Якось мені потрапила до рук вишиванка, з якої вийняли нитки вишивки й прибрали частину візерунка. Поєднання чотирьох ромбів має чітку «дітородну» символіку. У цій сорочці в орнаменті прибрали три ромби саме для того, щоб зупинити вплив знака.
Це один з рідкісних прикладів, коли в сучасному середовищі знають символіку вишивки й можуть пояснити її. Тож вишивали не  заради декору. Народна ж вишивка — це геометрія, навіть рослинний орнамент часто подавали графічно», - говорить Людмила Сивцева-Климук.
 

За словами Юрія Мельничука, заступника директора з науково-фондової роботи Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» та експерта з історії українського костюма, вишиванка — це оберіг. Колір, форма, крій, матеріал, орнамент мають значення й разом створюють енергетичний заряд речі. Традиційно малюнок вишивки не змінювався. Квітчастий фантазійний декор почав «спадати на думку» лише в XX столітті. На його думку, одяг є ідеальним текстом, збіркою міфів і вірувань народу.
Приміром, символ вишивки «Колодязь» — схрещені за діагоналлю подвійні лінії — означає зв’язок між світами: як і реальний колодязь, з якого з водою черпали енергію й знання предків.
Перехресні «баранячі роги», які іноді трапляються в більш антропоморфному вигляді «козаки руки в боки» — руна родючості,  «вуж», подібний до половини знака нескінченності, — символ дітородної функції й важких вод, які плідним дощем випадають на землю.
Як пояснює Юрій Мельничук,  існують 5 головних кольорів: білі, чорні, червоні, сині, жовті. Вони — збірні універсальні знання про людство: відповідають числу рас (європеоїдна, негроїдна, американоїдна, семітська, монголоїдна) і знань, які вони дали світу, а також елементам (вода, космічний ефір, вогонь, повітря, земля).

«Вишивка білим по білому характерна для всіх регіонів України. Культ батька-творця проявляється через світло й білий колір — тому в нашій традиції вибілювали сорочки й хати. Сорочки традиційно білили три роки: полотно вимочували й залишали лежати на землі під сонцем, тому його оброблювали чотири стихії: вогонь, земля, вода й повітря», — зазначив культуролог.

Він додав, що шиття чорним по білому — це «божественна графіка», що показує, як створюється світ, а червоним по білому — це єднання праматері й бога-батька, об’єднання матерії й духу. Не менш важливі й нитки для вишивки.

 «Найкраще „працюють“ вовна й шовк. Вовна тваринного походження, тому здатна акумулювати інформацію й пам’ять про власника та поглинати негатив. Так само, як і шовк. А ось бавовною вишивати в народній традиції навіть не намагалися. Як сказала мені одна майстриня під час етнографічних відряджень, «бавовна — це пух», - ділиться знаннями пан Юрій.

Юрій Мельничук щодо  гуцульських вишивок зазначає, що їх вироби  заряджені темпераментом жителів: у рівнинних людей звичаї й кольори стриманіші, а в горян — буяння фарб і крові. Хоча чимало яскравостей для вишивки добирали  мешканці різних регіонів України.
За твердженням Юрія Мельничука, вишивати - це «не вражати, а кодувати».
Пан Юрій наводить наслідок недотримання символів у вишивці: «Щойно почали вишивати чоловікам квіти на сорочках, чоловіки перевелися».