Як закон про подвійне громадянство може змінити ринок землі в Україні

Парламент ухвалив законопроєкт, який передбачає можливість для українців легально мати подвійне громадянство. Які очевидні та неочевидні ціли появи цього документу і можливі наслідки для економіки, розповів керуючий партнер КАС Груп Володимир Гаркуша.

На сьогодні понад сто країн передбачають можливість множинного громадянства, і суттєво менше — тільки одне. У цьому напрямку рухається й Україна. Нинішній законопроєкт — не перша спроба легалізувати подвійне громадянство, але попередні редакції були досить «сирими». Втім, яким би досконалим не був закон, він суперечить Конституції.

Основний закон передбачає наявність виключно одного громадянства — України. Отже, необхідне або рішення Конституційного Суду, або внесення змін в Конституцію. Конституційний Суд наразі недієздатний — немає кворуму. Для внесення змін до Конституції необхідні голоси двох третин депутатського складу парламенту. Та й взагалі розділ XIII унеможливлює зміни Конституції в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Процедурні питання отримання і втрати українського громадянства детально описані в законопроєкті. Тому винесемо за дужки проблеми громадян України в окупації, екзамени, знання мови та інші питання, і зупинимось тільки на моментах, які хотіли бачити автори законопроєкту в його реалізації, та неочевидні, на перший погляд, можливі результати.

Заявлені цілі та можливі наслідки

Заявлене декларативно «спонукання для повернення громадян України додому» беремо під сумнів. Вирішення цього питання знаходиться в іншій площині, насамперед — це припинення бойових дій в будь-якому вигляді, окреме законодавче врегулювання процесу повернення «ухилянтів» та «економічних біженців», тих, що влучніше називають «батальйон Монако».

Врегулювання статусу біженців закон частково вирішує, але є маса нюансів що потребують деталізації в підзаконних нормативних документах, яких поки що не маємо. Тому коментувати також поки що нічого.

Є рація в мотивах щодо врегулювання питань з іноземцями-добровольцями, що вже воюють в лавах ЗСУ, особливо з розрахунку потенційного залучення військових спеціалістів вузьких спеціальностей — льотчиків, операторів ППО тощо.

Цікавіше і не зрозуміло до кінця щодо держпосадовців як існуючих (що мають непублічно другий паспорт), так і потенційних — із числа іноземних «українців», які матимуть доступ до інформації, що належить до державної таємниці. Вимоги і обмеження, в принципі, вже прописані в інших законах. Але, знову ж, чекаємо на додаткові нормативні документи.

Як такий, що можливий в перспективі, визначимо розрахунок на іноземну робочу силу. Виходячи з очевидної демографічної ями, яку вже маємо, таку ситуацію варто передбачати. Але ті ж турки, свого часу, були залучені до відбудови Німеччини вже після закінчення Другої світової. Турки або філіппінці не приїдуть працювати на заводи під шахедно-ракетними обстрілами. Хоча вони отримають очевидний бонус у вигляді безвізу в Європу, який їм не світить з їх існуючими паспортами.

Цікавий момент набуття якоїсь кількості потенційних виборців із числа «старої» діаспори, або, в принципі, з осіб, що можуть скористатись законом (за виключенням громадян рф та інших «недружніх» держав). Вони дійсно можуть внести інтригу в процес виборів. Згадаємо, як ми слідкували за виборами в Молдові, Румунії, Польщі, коли результати внутрішніх екзитполів кардинально відрізнялись від результатів на закордонних дільницях. Тут є суттєвий парадокс в тому, що закордонні громадяни-неофіти почасти не мають тісних зв’язків із Батьківщиною, не мають відомостей щодо поточної ситуації в країні. Та й взагалі, їм не жити в ситуації, яку вони «наголосують».

Трохи економіки

Перше питання, що завжди хвилювало українців, — земля! Вочевидь, тепер будемо мати якусь кількість потенційних закордонних власників землі з числа «нових» українців. Дотепер набуття земель сільгосппризначення обмежено для нерезидентів. Закон № 11469 відкрив можливості для появи нових учасників на ринку землі.

До неочевидних профітів можемо віднести можливість громадянину України-Великобританії захищати свої економічні права в лондонському суді, а не в печерському.

Щодо податків. Тут нічого особливо цікавого немає. Це питання здебільшого визначається статусом саме податкового резидентства й регулюється іншими законами. Є достатньо вагома статистика щодо ФОПів — громадян європейських, і не тільки, держав, які вибрали Україну, як «податкову гавань» для свого бізнесу і без отримання українського паспорту.

Українські ж «економічні біженці», навіть із узаконеним множинним громадянством, будуть, як і раніше, наймати податкових адвокатів для розрахунку податків, визначення місця їх сплати та підготовки «множинних» звітів.