З початку року українські оборонці завдали 40 ударів по авіабазах рф

Олександр Лємєнов Засновник StateWatch

   Дуже цікаву статистику опублікували аналітики Molfar-agency щодо кількості ударів по російських авіабазах з початку поточного року.

   За їхніми підрахунками, упродовж 8 місяців 2024 року українські оборонці здійснили 40 ефективних ударів по авіабазах ворога: 5 по об'єктах на Кримському півострові, 35 атак по цілях на території рф.

   Показово, що Головне управління розвідки Міноборони найчастіше завдає ударів по ворожих авіабазах в Криму та в російському тилу. Понад 30% всіх ударів по військових аеродромах росії з початку 2024 року реалізували саме специ з ГУР.

По аеродромах в Криму – 32,8% від загальної кількості (13 з 35), на території рф – 35,8% від загальної кількості (2 з 5).

   Тобто, сумарно Головне управління розвідки МО України провело вже 15 успішних атак. І це треба розуміти в контексті, що удари по військових об'єктах не є прямолінійніми (в геометричному контексті). Це не політ дрона або літака з вибухівкою на борту з точки А в точку Б. Це складна тактико-оперативна операція, подеколи з глибоким стратегічним задумом.

   До слова, на другому місці за кількістю уражень російських авіабаз інша українська спецслужба – СБУ. Що також заслуговує і на увагу, і на повагу.

Зменшення чисельності російської авіації та удари по російських авіабазах – є дійсно стратегічним для України напрямком.

   Це знижує можливості росії для ведення повітряних атак. Удари по інфраструктурі аеродромів також ускладнюють для ворога постачання боєприпасів, палива та інших ресурсів для ведення росією повноцінних бойових дій.

   Навіть коли удари не призводять до повного знищення російських літаків, вони залишаються ефективними. Адже в умовах постійної загрози ворожа авіація втрачає мобільність. Це ускладнює здатність росії швидко залучати авіацію для реагування на зміни ситуації на фронті.

   Воєнна розвідка України – повністю виконує свою задачу. Вони виявляють слабкі місця росії, аналізують наслідки в довгостроковій перспективі, працюють не лінійно та замість того, "щоб грати за правилами ворога" – диктують свої.

   Наприклад, удари по російських станціях дальнього радіолокаційного виявлення, які є частиною так званого ядерного щита держави-агресора. Ураження об'єктів російської нафтопереробної промисловості. Неофіційна присутність українського воєнного контингенту на Африканському континенті на противагу так званої приватної військової компанії "вагнер". Зрештою – перенесення війни на територію рф, Курська операція, яку зараз реалізують Збройні сили України. Це взагалі феномен сучасної війни.

   Усе це є елементами стратегії створення багатополярних фронтів, яку Головне управління розвідки і, за моїми даними, особисто генерал-лейтенант Буданов запропонували на зміну застарілій моделі "концентрованого фронту" або єдиного фронту, в межах якої Україна не здатна перехопити ініціативу в ресурсно сильнішого ворога.