Чому рф нагнітає ситуацію довкола ЗАЕС, чи великими є ризики зараз та що свідчить про ефективність стратегії ЗСУ в контрнаступі - ISW

На цей момент росія навряд чи спричинить серйозний інцидент з викидом радіації на ЗАЕС, а її зусилля щодо створення напруженості довкола станції є частиною ширшої інформаційної операції проти України, зокрема і перед самітом НАТО.

Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.

Росія, ймовірно, зосереджена на звинуваченнях України в нібито «безвідповідальних» діях навколо ЗАЕС, включаючи створення умов для можливої ​​операції «під фальшивим прапором». Однак зараз росія навряд чи спричинить серйозний радіаційний інцидент на ЗАЕС, стверджують аналітики ISW, коментуючи дані Генштабу ЗСУ. Українські військові повідомили, що війська рф можуть готуватися до провокації на ЗАЕС «найближчим часом» і розмістили предмети, «схожі на вибухові пристрої» на дахах третього та четвертого енергоблоків ЗАЕС — щоб потім потенційно звинуватити Україну в «обстрілах» і пошкодженні цих об'єктів. ISW дотримується своїх попередніх оцінок і вважає малоймовірним, що обмежена російська диверсія на ЗАЕС, в якій рф може сподіватися звинуватити в Україні, здатна спричинити масштабний радіаційний інцидент. Реактори ЗАЕС були сконструйовані таким чином, щоб витримувати значні пошкодження, нагадують в Інституті. Українські військові джерела повторюють цю оцінку та відзначають, що навіть якщо ймовірні вибухові пристрої [на дахах реакторів] здетонують, пошкодження навряд чи завдадуть руйнацій самим реакторам, а радше створять помилкове враження, що українські сили їх обстріляли. ISW також коментує твердження радника росенергоатома про те, що Україна буцімто планувала завдати удару по ЗАЕС у ніч з 4 на 5 липня. Аналітики вважають, що такі провокаційні заяви «і навіть можливість реальної провокації на АЕС» ймовірно, є частиною ширшої російської інформаційної операції. Мета такої операції - звинуватити Україну в нібито безвідповідальних діях на ЗАЕС перед майбутнім самітом НАТО та утримати українські сили від ведення контрнаступальних дій на окупованих територіях Запорізької област

Аналітики ISW дійшли висновку, що у контрнаступі ЗСУ, ймовірно, зосереджуються на досягненні асиметричного рівня виснаження окупантів. Такий підхід дає змогу зберегти людські ресурси ціною повільніших темпів територіальних здобутків, водночас поступово виснажуючи живу силу та техніку Росії. Коментуючи відповідну заву секретаря РНБО Олексія Данілова від 4 липня на цю ж тему, в ISW зауважують, що вона «підкреслює пріоритет поточної кампанії України» з виснаження російської живої сили та засобів замість спроб проведення масштабних механізованих маневрів для швидкого повернення значних ділянок території. Голова Військового комітету НАТО адмірал Боб Бауер 3 липня відзначив правильність обережного підходу ЗСУ і намагання уникнути великих втрат у контрнаступі. Бауер визнав, що наступ є складним для ЗСУ через міни та інші перешкоди на відстані до 30 км вглиб окупованої Росією території.

Водночас, нагадують в ISW, з початку контрнаступу українські війська звільнили територію на багатьох ділянках фронту, і лише за минулий тиждень це 37,4 кв. км на сході та півдні України, за оцінкою Ганни Маляр. «Українські війська продовжують стабільне, поступове просування», — наголошують експерти.

В ISW наголошують, що нинішні темпи українських операцій не вказують на глухий кут і не є доказом того, що Україна не може повернути великі території. Там нагадують, що ЗСУ вже проводили успішні кампанії повільного та поступового блокування районів концентрації росіян на східному (лівому) березі Херсонської області та обмежені наземні атаки на західному (правому) березі в період з серпня по листопад 2022 року, перш ніж Україні остаточно вдалося змусити росіян відійти з правого берега в середині листопада. Ситуація на півдні України, звісно, інша, оскільки тут немає природного «вузького місця», як було на лівому березі Херсонщини, де вся логістика росіян спиралися на кілька мостів через Дніпро, визнають експерти ISW. Однак український контрнаступ на Херсонщині теж чергував фази відносно швидкого просування з тривалими періодами підготовки та боїв, зосереджених на виснаженні російських сил та досягненні обмежених територіальних просувань, що зрештою унеможливило утримання позицій на західному березі Дніпра для росіян. Для порівняння, російський зимово-весняний наступ вичерпався трохи більше ніж за місяць, при цьому окупантам не вдалося досягти значних успіхів уздовж кордону Луганської та Харківської областей. Тож хоча поточний контрнаступ ЗСУ менш драматичний і швидкий, аніж той, протягом якого було звільнено більшу частину Харківської області, він вже є успішнішим, ніж невдалий російський зимовий наступ, та загалом найбільше схожий на повільніший, але зрештою успішний Херсонський контрнаступ — зокрема своїм темпом і початковим рівнем прогресу.

4 липня українські війська продовжували контрнаступальні дії щонайменше на чотирьох ділянках фронту і знову просунулися вперед на деяких, нагадують в ISW.

Інші висновки ISW за минулу добу:

• Ймовірно розпочата в РФ реорганізація органів внутрішньої безпеки свідчить про те, що Кремль ще не переконався в ефективній нейтралізації загрози майбутніх збройних заколотів після бунту ПВК Вагнера 23−24 червня.
• Російська влада звільнила Євгена Пригожина від фінансової відповідальності за збитки, завдані під час його заколоту, і повернула Пригожину значні активи [зокрема готівкою] - ймовірно, це сталося в рамках угоди, узгодженої між Путіним, Пригожиним і білоруським диктатором Олександром Лукашенком, підкреслюють в ISW.
• Офіційна реакція Чечні на побиття російської опозиційної журналістки та адвоката може вплинути на авторитет чеченського ватажка Рамзана Кадирова в російському ультранаціоналістичному інформаційному просторі. Деякі з відомих голосів в цій спільноті використали напад на Олену Мілашину (хоча він не мав стосунку до війни в Україні) як нагоду виступити проти ширших спроб цензурувати інформпростір в РФ, зокрема і щодо «воєнкорів». Це ставить Кадирова перед дилемою, вважають в ISW: або він підтримає розслідування побиття, і тоді ризикує підірвати основи свого внутрішнього режиму, який раніше показово притісняв опозиційні голоси, або не підтримуватиме розслідування нападу на Мілашину, ризикуючи своєю підтримкою в ультранаціоналістичному інформаційному просторі РФ.
• Повідомляється, що Росія формує нову загальновійськову армію у складі Північного флоту — ймовірно, щоб демонструвати свою «готовність» протистояти НАТО.