Збільшення пенсій на 10% - багато це чи мало?

У березні в Україні пройде чергова індексація пенсій.
Згідно з проектом бюджету Пенсійного фонду на 2025 рік, загальна сума його видатків визначена на рівні 908,2 млрд. грн., у тому числі на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення та на фінансування адміністративних витрат, пов’язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України – 821,2 млрд. грн. Повідомляє Данило Гетманцев, Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики.

Він, зокрема, зазначив, що всього на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, буде спрямовано майже 528,3 млрд. грн.
При цьому враховано проведення у 2025 році перерахунків пенсій / щомісячних страхових виплат у зв’язку проведенням з 1 березня 2025 року індексації пенсійних і соціальних виплат із застосуванням коефіцієнта 1,10, тобто збільшення на 10%.
Багато це чи мало?
З одного боку, ураховуючи, що країна скоро вступить у четвертий рік повномасштабної війни, що усе, що ми заробляємо самі та збираємо у вигляді податків, спрямовується на фінансування потреб Сил безпеки та оборони, а немілітарні видатки забезпечуються завдяки допомозі міжнародних партнерів – це непогано.
Але з іншого боку, +10%, на жаль, не покриває торішнє зростання споживчих цін, яке у грудні у річному вимірі склало 12,0% (і у перші місяці 2025 року, за прогнозами, ситуація залишатиметься складною). 

Тож і після проведеної наступного місяця індексації українські пенсіонери (якщо вивести за дужки окремі категорії одержувачів «спеціальних пенсій») залишатимуться одними з найбідніших у Європі.

На думку Данила Гетманцева,  Україна спізнилась з проведенням повноцінної пенсійної реформи та запуском накопичувального її рівня років на двадцять. Якби це сталося у середині нульових, сьогодні ми вже мали б у «молодих» пенсіонерів виплати, які б складались з двох складових.
Однак традиційна нерішучість у моменти, коли потрібно приймати складні, але розраховані на перспективу для держави рішення, призвела до того, що у нас з накопичувального рівня випало ціле покоління українців (ті, кому у середині «нульових» було 30-40 років, а нині вони наближаються до завершення свого трудового шляху, маючи, на жаль, можливість розраховувати тільки на виплати через солідарну систему).