Знову актуальний заклик «ДІВЧАТА - НА ТРАКТОР!»

Ганна КЛІКОВКА (Газета українських селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")

ЦЬОГО РОКУ 20 учениць в одинадцяти професійно-технічних училищах Кіровоградщини навчаються на трактористок — у порівнянні з минулим роком їх кількість подвоїлась.

За словами директора Бобринецького професійно-технічного училища №32 Андрія Запорожця, фах тракториста у них нині опановують 120 хлопців та десятеро представниць жіночої статі. До війни за кермо сільгосптехніки сідали лише поодинокі дівчата.

Досвідчений педагог і механізатор Віктор Зайцев, який за чотири десятки літ, відколи працює в училищі майстром виробничого навчання, підкував не одне покоління в робітничій професії, каже, що хлопці швидше схоплюють науку. В дівчат не відразу виходить тендітною рукою вижати важіль муфти зчеплення або увімкнути той чи інший перемикач. Майстер допомагає, бачить, що вони стараються, їм це цікаво, і коли все вдається, радіють, пишаються, що обрали таку стежку.

Навчальний курс за фахом тракториста триває тут три роки й три місяці, випускники здобувають повну загальну середню освіту та робітничу інтегровану професію, при цьому вони ще мають спеціальність слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Золоті руки для села!

Фах трактористки обрала Катерина Сміженко. Дівчина каже, що життя швидкоплинне, треба все встигати, особливо тепер, відколи війна і багато молоді пішло воювати. Вона хоче підтримати чоловіків, опанувавши потрібну для села професію, це також її внесок у майбутню Перемогу. Катерина навчається кермувати трактором третій рік, згадує, як важко було все осягнути на першому курсі, але майстер дуже доступно пояснює, тож уже незабаром вона впевнено працюватиме самостійно.

Другокурсниця Ірина Гребенюк має за гарний приклад батька, вона з дитинства бачила його в роботі, захопилася й сама цією справою, бо подобається техніка й робота у полі.

Першокурсниця Карина Фолізюк повідала, що трактористом працював її дядько, який нині воює. Побачила, що у тракторній бригаді мобілізували чоловіків, тому вирішила навчитись цьому ремеслу.

Чи стане механізаторська професія долею на все життя для дівчат, покаже час. Наразі вони зробили свій вибір, а народне прислів’я каже, що ремесло за плечима не носити.

Взірцем для молодих трактористок у регіоні може служити фермерка Вікторія Шевченко із села Карлівка Кіровоградського району. Відколи її брат пішов на війну, вона самотужки займається господарством, понад рік за кермом трактора: обробляє сто гектарів поля.

Вікторія не приховує, що праця важка: «Це легко тільки на картинці. Для жінки дуже важко морально і фізично. Щиро кажучи, не жіноча це робота, а діло для молодих здорових хлопців і чоловіків. Але ж вони зараз захищають нашу землю від ворожої навали. Тому працюю за двох — за себе й за брата, який боронить Вітчизну». Жінка зізнається, що душа радіє, коли все вдається, коли власними руками сієш пшеницю й вирощуєш урожай.

Вікторія продовжує сімейну справу. Фермерське господарство понад 30 років тому заснував їхній батько. Він навчив доньку управляти стареньким трактором, мовивши: «Права на легковик маєш, значить, опануєш і трактор. Сідай, заводь, поїхали». Наче знав, що доля поверне її на рідну ниву. До родинної трудової діяльності у Карлівці Вікторія повернулась чотири роки тому з Одеської області. Там з нині покійним чоловіком вирощувала тютюн і утримувала пасіку. Ніколи себе не бачила ні за кермом трактора, ні в полі, займалася зовсім іншою роботою. Однак приїхала, почала допомагати батькові й запозичила його досвід. А щоб досконало опанувати навички керування трактором і бульдозером, навчалась на спеціальних курсах.

Слабка стать за кермом трактора — прикмета часу і гостра потреба суспільства. В Ісаєвському аграрному ліцеї, що на Одещині, нині 15 студенток опановують фах трактористки-машиністки сільськогосподарської машини, а троє дівчат вчаться на слюсаря. Студентка Карина (на фото) зізнається, що коли вперше сіла за кермо, було страшно. «У моїй родині лише я вмію керувати трактором і комбайном. Орала, боронувала — мені все це подобається. Взагалі дуже люблю працювати у полі», — усміхається дівчина.

В селі Гущинці на Вінниччині 14 жінок проходять вишкіл на трактористок у місцевому вищому професійному училищі.

На Миколаївщині жінок навчають чоловічих професій на базі одного з підприємств області в межах проєкту «Діємо задля жінок і їхніх можливостей».

Полтавський міжрегіональний рекрутинговий центр «Відділ кадрів» шукає на Чернігівщині жінок-трактористок. Оплачують навчання, влаштовують на роботу...

Таких прикладів чимало. Сумні обставини сьогодення змушують сідати за кермо грізних машин і зовсім юних, і старших, які мають сім’ї і чекають з війни чоловіків. Опановувати чоловічі професії непросто, та хіба складні завдання колись стримували їх, тендітних і ставних, білявок і руденьких, сміливих і сором’язливих, з обручками і без — найкращих у світі українських жінок? Збере у «хвостик» густе волосся, заховає його під хустинку, зиркне у люстерко і — поїхали!

                                                                                                   (Газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")