«Слуги народу» у своєму дусі: ЩУКУ КИДАЮТЬ У ВОДУ

Інна Омелянчук

Парламент ухвалив у першому читанні урядовий законопроєкт №11340. Він ставить із ніг на голову саму сутність протидії корупції: адже від кримінальної відповідальності корупціонерам пропонують… відкупитися! Тобто щуку просто-таки кидають у річку. І за це ганьбище знайшовся аж 231 голос!

ОТЖЕ, наш «доблесний» Кабмін розробив законопроєкт, який передбачає угоду зі слідством у провадженнях за корупційними злочинами. Задля цього статтю 53 Кримінального кодексу доповнили положеннями про штрафи за подібне. Тобто підозрювані чи обвинувачені в корупції зможуть укладати угоду з прокурором, в якій визнають свою винуватість у кримінальному провадженні за певних умов, і цю угоду затверджує суд. Усі, як мовиться, «при ділі»: але діла, власне, немає. Зате високі зарплати і в прокурорів, і в суддів є!

Ключові зміни, які пропонує законопроєкт:

надати можливість сторонам погодити покарання у вигляді штрафу навіть тоді, коли його не передбачено у санкції статті;

погоджувати покарання у вигляді позбавлення волі на строк, менший від найнижчої межі, за умови викриття іншої особи або відшкодування збитків (у такому разі особа не може скористатися звільненням від відбування покарання);

чітко визначити, що звільнення від відбування покарання у зв’язку з випробуванням у разі укладення угоди можливе. Одночасно пропонується збільшити іспитовий термін — до 6 років, а також термін позбавлення волі, який дозволяє застосувати звільнення від нього — 8 років (раніше було 5);

уможливити застосування конфіскації майна у разі, якщо особа звільняється від відбування основного покарання у зв’язку з випробуванням;

передбачити можливість укладання угоди в особливо тяжких злочинах, віднесених до підслідності НАБУ, за умови повного або часткового відшкодування збитків;

запровадити погодження керівником органу прокуратури укладення угоди про визнання винуватості;

надати можливість змінювати угоду до моменту видалення суду до нарадчої кімнати, а також подавати її до суду одноразово повторно, якщо усунуті підстави, з яких суд відмовив у затвердженні такої угоди.

Як бачите, все прописано до деталей. А ви кажете, в уряді працювати не вміють… Ще й як уміють!

Щодо розмірів штрафів, то вони такі:

від 12 тис. до 120 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі вчинення кримінального проступку (максимальний штраф може становити 2 млн 40 тис. грн);

від 121 тис. до 1 млн 200 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі вчинення нетяжкого злочину (максимальний штраф — 20 млн 400 тис. грн);

від 1 млн 201 тис. до 6 млн неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі вчинення тяжкого злочину (максимальний штраф — 102 млн грн);

від 6 млн 1 тис. до 20 млн неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі вчинення особливо тяжкого злочину (максимальний штраф — 340 млн грн).

У 2024 році неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 гривень.

Проти цієї законодавчої ініціативи виступили Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура та парламентський Комітет з антикорупційної політики:

«Створюються умови, за яких підозрювані чи обвинувачені у корупційних кримінальних правопорушеннях, у тому числі організатори таких злочинів, можуть відкупитися від суворого покарання, не викриваючи жодних співучасників та не надаючи інформації про інші відомі їм злочини, як це передбачено чинним положенням частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України», — йдеться у висновку комітету.

Однак правоохоронний комітет Ради на чолі з нардепом від «Слуги народу» Сергієм Іонушасом оперативно і без галасу розглянув законопроєкт. А затим він отримав 231 голос «за» у парламентській залі.

«Попри ризики, на які вказали НАБУ, САП, Антикорупційний комітет, …коаліція протягнула його в першому читанні», — прокоментував нардеп Ярослав Железняк, який не голосував за документ.

Законопроєкт проаналізувала міжнародна антикорупційна організація Transparency International. Там вказали, що:

проєкт закону вирішує окремі проблеми, що стосуються угод стосовно корупційних та пов’язаних із корупцією кримінальних правопорушень;

створює можливості для зловживань щодо укладення таких угод, окремі критерії для їх затвердження істотно суб’єктивні;

у разі запровадження пропонованої моделі особливу увагу потрібно приділяти розшуку та конфіскації активів, отриманих злочинним шляхом.

Якщо ж накласти це на українські реалії, то що таке нехай навіть і мільйонні штрафи для топкорупціонерів? До речі, наприкінці червня суд у Хорватії скасував арешт яхти Медведчука вартістю 200 мільйонів доларів, бо офіс Генпрокурора… не подав обвинувачення! Сюр, та й годі! А пригадаймо ще одного топкорупціонера ексголовного податківця України Романа Насірова під старенькою радянською ковдрою в клітинку… Так-от, 24 травня цього року він вийшов під заставу 55 мільйонів (початкова сума становила 523 мільйони, але суди постійно знижували її до «комфортного» для його оточення порога). Півтора року Насіров перебував під вартою за найбільший за історію України хабар… 722 мільйони (!!!) гривень, який отримав у 2015-2016 роках від власника агрохолдингу. Втім, крапка в резонансній справі досі не поставлена: незабаром 10 років! Тим часом схема, яку так поспішають узаконити, як бачимо, працює вже сьогодні.

Більше десятка нардепів нині перебувають на лаві підсудних за корупцію, і їм точно не хочеться нікого викривати! Отже, під виглядом «євроінтеграційного» нам втуляють закон «під себе, любих»: адже в Європі можна відкупитися від корупції лише за умови, що ти викриваєш спільників, — тобто розкриваєш усю схему. А тут — будь ласка, уникніть ув’язнення за особливо тяжкий злочин без жодних викриттів — неначе припрошують топкорупціонерів.

Тепер, виходить, законно зможе відкупитися й ексголова Верховного Суду Всеволод Князєв, якого нещодавно затримали на самісінькому кордоні з Румунією? Він також вийшов під заставу, розмір якої постійно знижувався… Що вже казати про вчорашнього «слугу» нардепа Миколу Задорожного із його 3,4 мільйона «відкатів» — це для України «мізер»…

Сподіваюся на здоровий глузд, який переважить жагу до наживи перед остаточним ухваленням одіозного законо­проєкту. Щоправда, без надії — як Леся Українка в Contra spem spero…