ВІД ТРАМПА ДО ОРБАНА

• З інших видань

Мілан ЛЄЛІЧ.

rbc.ua

Президентська кампанія у США та ймовірна перемога Дональда Трампа вважається головним фактором невизначеності для України та всього світу. На що ще Україна може наразитися 2024 року — докладніше у матеріалі журналіста РБК-Україна Мілана Лєліча.

НАВРЯД чи хтось здатен передбачити, як мине для України 2024 рік. Зрозуміло лише те, що країна постане перед величезною кількістю викликів — як внутрішніх, так і зовнішніх. Причому останні видаються навіть суттєвішими.

Річ, насамперед, у залежності України від допомоги західних союзників. В іноземних медіа вже кілька тижнів активно розповсюджуються тези про те, що без істотної військової допомоги від Заходу про успішні контрнаступи не може бути й мови — хоча б відстояти існуючі позиції. А про те, що без зовнішнього фінансування можливі потенційні проблеми з виплатами зарплат і пенсій, відкрито говорять і українські топчиновники.

Згідно з підрахунками Кільського інституту світової економіки, з серпня по жовтень 2023 року обсяг допомоги Україні скоротився на 87% порівняно з аналогічним періодом 2022-го і загалом став найменшим із січня 2022-го.

Інші збройні конфлікти, що паралельно відбуваються у світі, прямого ефекту на західну допомогу Україні поки що не справляють. Так, проблеми з американською допомогою Україні виникли не через війну на Близькому Сході, а через міграційне питання у США, а Євросоюз не надав обіцяних 50 млрд євро через упертість угорського лідера Віктора Орбана.

Втім, не можна сказати, що війни в інших куточках світу зовсім не позначаються на Україні. По-перше, вони неминуче призводять до розпорошення уваги західної аудиторії (а її підтримка — фундамент усієї коаліції стосовно підтримки), по-друге, вони підвищують ризик того, що провідні країни світу і менші гравці розпочнуть укладати між собою якісь таємні пакетні домовленості щодо врегулювання, які не зав-жди можуть бути на користь Україні. Згідно зі звітом Міжнародного інституту стратегічних досліджень, сьогодні у світі загалом відбувається 183 регіональні конфлікти — найбільше за останні три десятиліття.

_{Трамп і вибори}

АЛЕ виклик номер один у 2024 році для України та й мало не для всього світу — це, звичайно, президентські вибори у США. Відповідно до більшості опитувань Дональд Трамп зараз обходить Джо Байдена за популярністю.

У ході президентської кампанії, що давно набрала хід, Трамп приділяє набагато більше уваги внутрішньоамериканським питанням, ніж зовнішній політиці. Проте його нечасті коментарі на тему російсько-української війни викликають зрозуміле занепокоєння: критика надання Україні американської військової допомоги, обіцянка «закінчити війну за 24 години», заклик до нашої країни «поступитися» частиною своєї території.

А соратники Трампа у політичному та медійному середовищі на тему російської агресії висловлюються набагато пряміше, виступаючи проти американської допомоги Києву як такої. Якщо така політична платформа в разі перемоги Трампа перейде з риторичної площини в реальну, то вся західна коаліція на підтримку України може розвалитись. Адже в багатьох європейських столицях, незважаючи на слова про «стратегічну автономію Європи від США», насправді щоразу озираються на дії Вашингтона.

При цьому більшість Республіканської партії зараз перебуває на цілком проукраїнських позиціях. Поки Трамп ще не став офіційним кандидатом у президенти і навіть не розпочалися перші праймериз, вони ще можуть дозволити собі самостійність у поглядах із важливих політичних питань. Коли ж його буде офіційно номіновано, поле можливостей швидко скорочуватиметься. Колишній американський президент вважає не згодних з його думкою політиків не опонентами, а особистими ворогами і в міру сил намагається їх знищити — і кожен республіканець, який бажає залишитись у політиці, триматиме це в голові.

Під час першої каденції Трампа його пориви багато в чому стримували традиційні американські інституції, які забезпечують наступність політики Вашингтона за будь-якої влади. Надалі Трамп, очевидно, не має наміру припуститися цієї, в його розумінні, помилки і прагнутиме миттєво заповнити держапарат виключно лояльними до себе персонажами.

Утім, співрозмовники РБК-Україна в українському політикумі не вважають можливе обрання Трампа катастрофою: гадають, що з Вашингтоном тоді теж можна буде працювати, хоча це виявиться набагато складніше, ніж тепер. Однак загалом залишається сподіватися, що, як показує приклад багатьох політиків-популістів у всьому світі, після приходу до влади він виявиться не таким радикальним, як під час виборчої кампанії.

Поки що на американському напрямку перед Україною стоїть більш предметний виклик — нарешті отримати багатомільярдний пакет допомоги від США. Тут приводів для оптимізму наразі більше. Очевидно, дискусія в Конгресі про виділення допомоги Україні (а також Ізраїлю та Тайваню) справді вперлась у питання міграції та зміцнення американсько-мексиканського кордону.

У США, особливо перед виборами, внутрішні питання для виборців традиційно перебувають вище за зовнішньополітичні. А вибухове зростання числа мігрантів сприймається як проблема вже не тільки в республіканських, а й у частині демократичних кіл. Тому є сподівання, що компроміс щодо кордону між Білим домом та Конгресом буде знайдено у перші тижні 2024 року.

_{Євросоюз та Орбан}

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ напрямок для України 2024 року набуває особливого значення у зв’язку з невизначеністю у США. Два ключові питання мають вирішитись у перші місяці року: реальний старт переговорів про членство в ЄС та затвердження багатомільярдного пакета допомоги на найближчі роки.

Обидва питання сьогодні, по суті, впираються у позицію угорського прем’єра Віктора Орбана. На грудневому саміті ЄС він несподівано не став ветувати рішення про початок переговорів з Україною (під таким же несподіваним тиском з боку німецького канцлера Олафа Шольца), а ось надання Україні коштів у рамках ширшого пакета бюджетних пропозицій ЄС все ж заблокував.

Утім, принципове рішення про їх виділення вже ухвалено, річ лише у процедурі. Якщо Орбан не відступить, тоді у решти членів Євросоюзу є інші шляхи, як надати Україні гроші попри його вето.

Серед національних виборів у країнах ЄС найбільшу небезпеку для України становлять вересневі вибори в Австрії, де колишню популярність повернула собі правопопулістська Партія свободи, яка, ймовірно, увійде до складу нової коаліції. Її лідер, Герберт Кікль, відзначився закликами проти антиросійських санкцій та військової допомоги Україні. За найгіршого варіанта розвитку подій Віктор Орбан в особі Кікля отримає союзника у справі блокування європейської інтеграції України та підтримки Києва.

Наприкінці 2024 року варто очікувати зміни влади у Великій Британії, одному з ключових союзників України, де після 14 років в опозиції лейбористи, напевно, повернуться до влади, змінивши консерваторів. Утім, політика Сполученого Королівства щодо України навряд чи дуже зміниться, принаймні під час візиту до Києва в лютому 2023 року лідер лейбористів Кір Стармер запевнив у цьому Володимира Зеленського, і загалом партія займає цілком проукраїнську позицію.

Звичайно, різними виборами на Заході перелік зовнішніх викликів для України цього року не обмежується.

На Тайвані вже в січні відбудуться президентські вибори, і якщо владу збереже за собою правляча Демократична прогресивна партія, яка досить жорстко ставиться до материкового комуністичного Китаю, то можна очікувати на ескалацію в регіоні з боку КНР.

В Індії у квітні відбудуться парламентські вибори, найбільші у світі за кількістю виборців, за підсумками яких чинний прем’єр Нарендра Моді ризикує втратити владу — ймовірно, в такому разі поточна співпраця країни зі США може послабитись.

Усе агресивніше останнім часом поводиться і Північна Корея: її ракетні експерименти також можуть відвернути світову увагу від України. Зрештою і сама Росія 2024-го може й надалі розширювати коло своїх союзників, які постачають їй озброєння та допомагають обходити західні санкції.

Співрозмовники РБК-Україна в українській владі дотримуються двох підходів в очікуваннях від зовнішньої ситуації поточного року. Відповідно до першого всі поточні проблеми і на європейському, і на американському напрямках, хай і не без проблем, але вдасться розв’язати.

Згідно з другим, союзники хоч і продовжать допомагати, але, цілком імовірно, не в достатніх для перемоги обсягах (що і спостерігається від початку повномасштабної війни).

Інший потенційний ризик — можлива спроба Білого дому вже ближче до виборів якось «зафіксувати результат», здобутий в Україні, представивши це як перемогу над російськими агресорами. На це вказують численні коментарі американських топчиновників про «50% відвойованої Україною території», які стосуються ще 2022 року і нині явно застаріли.

Втім, про якісь «переговори» всупереч настійному просуванню цього в західних медіа поки що взагалі не йдеться — Банкова давно і планомірно спалила будь-які мости до «перемир’я» і поки що не збирається будувати нових.

За словами одного з поінформованих співрозмовників видання, зараз і Україна, і США, і Євросоюз мають горизонт планування максимум до грудня 2024-го, далі — цілковита невідомість.

Газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ"