Як 20 років тому путлєр біля Тузли отримав по писку ч. 2
Між тим, Кучма намагається зв'язатися з путіним. Він робить це ще на шляху до Бразилії 20 жовтня (сам переліт він називає непростим, із підозрілими технічними проблемами його літака). російський президент тим часом перебуває з візитом у Таїланді й зв'язатися з ним не виходить.
Кучма повторює спроби вже вставши на тверду землю, але путін продовжує уникати розмови. Після зустрічі та перемовин із бразильським президентом Лулою да Сілвою (який керував державою тоді, а після паузи в 12 років знову переобрався у 2023-му) Кучма скасовує всю подальшу програму візитів і негайно вилітає до Криму.
– Гадаю, що якби я затримався ще хоча б на день – ми би втратили Тузлу, – згадує Кучма.
Вже на шляху в Україну я таки додзвонився путіну. Він розіграв щирий подив, сказав, що нічого не знає про пришвидшення будівництва дамби і, як завжди, пообіцяв "розібратися". Тільки це вже ні на що не впливало. Ми летіли на Тузлу.
"Будеш по росіянах стріляти?"
Кучма підходить до снайпера, кремезного хлопчини з мобільної прикордонної комендатури.
– Ти хто, синку, такий? Що, будеш по росіянах стріляти?
– Я буду стріляти по порушниках державного кордону.
– А вмієш?
Снайпер показує йому п'ятак з діркою по центру, який носить на шиї, і каже: "Це я зі ста метрів так влучаю".
Цю історію про перебування Леоніда Кучми на Тузлі згадує Михайло Коваль.
23 жовтня український президент нарешті дістався острова розбрату. Також на Тузлі зібралися глава АП медведчук, голова ДПСУ Микола Литвин, силовики та кримські керівники.
Коваль доповів про ситуацію. Встановился гробова тиша.
– Було кільки разів у житті, коли на мене дивилися як на приреченого. І це був один із таких випадків, – каже Коваль.
Всі розуміли, що в разі найгіршого варіанту – вогневого – росіяни нас кінчать на острові. Наші можливості для маневру були обмежені, а укріплення не настільки потужні. російська реактивна артилерія випалила би все разом із нами.
Після наради Кучма з медведчуком сіли в УАЗик та поїхали оглядати острів. Коваль помчав за ними на червоному мотоциклі.
Коли вони доїхали до одного з укріплень, Коваль запропонував Кучмі спуститися в ДОТ.
– Вони заходять за мною – президент і медведчук. Бачать п'ять амбразур, у кожній кулемет, гранатомети стоять із гранатами, купа народу, всі готові до бою, – розповідає Коваль. – Вони побачили все це і їм обом ніяково стало.
Але на цьому екскурсія не завершилася. Коваль встиг показати й іншу частину острова з "їжаками", мінами і попереджувальними табличками російською мовою.
– Коли Кучма подивився, в нього змінився вираз обличчя. Може, йому Литвин неправильно доповідав, але він побачив зовсім іншу картину, ніж ту, яку очікував. Він побачив до зубів озброєний острів і готовність людей до захисту своєї землі.
І він одразу сказав медведчуку: "Наберу володимира володимировича". Відійшов на кілька метрів убік, зателефонував путіну й кілька хвилин говорив із ним. А потім повернувся до нас і каже: "Все, вони зараз зупиняться. Сідаємо за стіл переговорів".
Кучма розповідає про один із важливих нюансів цієї розмови. Він попередив путіна, що віддав наказ відкривати вогонь на ураження по порушниках кордону.
Того ж дня росіяни зупинили будівництво дамби.
До Тузли залишалося сто метрів.
"Там, де стегно не почорніє, будуй заставу"
"Куніцин Тузлинський" – саме так, за словами Сергія Куніцина, його назвали в москві, коли він приїхав туди у військовій формі на переговори.
– А що, вони думали, що я приїду в метелику на скрипці грати? – пояснює він.
24 жовтня українська делегація на чолі з прем'єр-міністром януковичем вирушила до російської столиці, щоб на зустрічі з прем'єром касьяновим обговорити статус Азово-Керченської акваторії. Куніцин був у її складі.
– Прилетіли до москви в Білий дім. На чорномирдіна (посол рф в Україні – УП) було страшно дивитися. Було зрозуміло, що його просто не попередили про будівництво дамби, просто кинули. Він ходив блідий, майже білий, – згадує Куніцин.
За словами Куніцина, українці зіграли двома джокерами на цих перемовинах. Перший – виборчі бюлетені 1973 року в Керченську міську раду, які свідчать, що тузлинські вулиці відносилися до Керчі. Другий – карти генерального штабу СРСР. На них кордон між росією та Україною проходив між Тузлою та Кубанню.
Зі стартом переговорів українські прикордонники почали демонтувати та вивозити з острова бетонні доти. А Михайло Коваль взявся шукати найкраще місце для стаціонарної прикордонної застави на Тузлі й купив для цього курячі ніжки.
– Один кримський татарин порадив взяти курячі стегенця і розвісити їх у різних місцях. "Там, де воно не почорніє, будуй заставу". Я так і зробив і дуже толково вийшло, – згадує він.
Коваль прилетів на Тузлу 2 жовтня, а закінчив своє довге відрядження 25 грудня. Коли він залишав острів, там вже була потужна прикордонна інфраструктура, застава і будинки для офіцерського складу – залізничники допомогли все це збудувати.
– Ми віддали штатному прикордонному підрозділу ділянку кордону, урочисто підняли прапор і спокійно звідти пішли, – каже Коваль.
Я тоді особисто сказав своїм "спартанцям", що всі вони до останнього солдата будуть нагороджені. І слова дотримав – потім всім вручав нагороди, де б вони не були.
А що далі відбувалося з дамбою, яку будувала росія?
В 2005 році журналістка Олена Юрченко опинилася в Тамані та з цікавості з'їздила на цю російську "недобудову". Побачила дамбу з монументальних брил, місцевих мешканців, які купалися поміж величезних валунів, і згадала назву одного з романів Клайва Льюїса "Мерзенна сила".
– Незважаючи на валуни і важкий спуск до води, багато місцевих жителів купалися там із дітьми. Стоїть машина, тато їсть кавун, дітям котлети дають… – розповідає вона. – Це мерзость. На дорогу вбухали стільки ресурсів та сил. І чим скінчилося? Поїданням котлет на пірсі?
"Перевиконали і пішли далі"
"Рік росії в Україні", розпочався в Києві урочистими промовами про "шляхетність помислів і велич устремлінь". І закінчився 24 грудня в Керчі, де Кучма і путін підписали договір про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Азов визнали внутрішнім морем двох країн, а захід іноземних суден у нього – можливим тільки за згодою обох сторін.
"російська сторона вкотре отримала те, чого дуже хотіла, а Україна, як завжди, випустила свій "ласий" шматок сиру. Навіть не добудовуючи дамбу до Тузли, не переглядаючи питань кордону, росія вибила для себе стратегічну й економічно вигідну Керченську протоку, та ще й Керч-Єнікальський канал", – писали опозиційні до Кучми медіа.
На пресконференції президент України заявив, що сторони "перевиконали зобов'язання і пішли далі".
"Питання Тузли не обговорювалося. Такої проблеми в російсько-українських відносинах немає", – сказав Кучма.
Чи існувала ймовірність, що будівництво дамби було самодіяльністю керівництва Краснодарського краю, а не санкціонованою кремлем провокацією?
В книзі Леоніда Кучми "Після Майдана: записки президента", виданій у 2007 році, він так відповідає на це запитання:
"Не думаю, що команду давав безпосередньо путін. Навряд чи він був посвячений у задум та його деталі. Він міг, трохи послухавши ініціаторів, махнути рукою, цей жест можна було розцінити двояко: і як "відчепіться від мене з цим дрібним питанням", і як "згоден, дійте"".
А ось так виглядає відповідь Кучми на те саме запитання у вересні 2023-го – знайдіть відмінності:
– Ви можете собі уявити місцевого керівника, який за власної ініціативи починає будівництво споруди "районного масштабу", для чого збирається перетнути дві лінії державного кордону, цілковито підірвати правовий статус i режим судноплавства стратегічної морської протоки, а у підсумку приліпити до свого "господарства" частину іноземної території – у незрозумілий спосіб i з непрогнозованими наслідками?
Якщо ж у ваc таки вистачить на це фантазії, тоді вгадайте, через скільки метрів i через скiльки хвилин зупинилося б це самочинство, коли про нього дізнався б "непричетний" до цього путiн.
Відлуння Тузли: конспірологія, еротика, історія
Тема Тузли після 2003-го ще деякий час збуджувала уяву політиків і митців.
Звісно, не обійшлося без конспірології. За однією з версій (зокрема, її озвучував депутат від "Нашої України" Іван Плющ), Тузла була спільним сценарієм кремля та Банкової з метою не допустити вибори 2004-го в Україні.
План нібито був такий: росія перетинає державний кордон України. Імітується початок збройного конфлікту. Кучма розпускає Верховну Раду й у зверненні до народу пояснює, що в такій ситуації вибори президента проводити не можна.
Тузла викликала не лише конспірологічні теорії, а й потужні еротичні переживання. По гарячих слідах Олександр Ірванець написав такі рядки:
Ні моралі, ані глузду
Ви тут не впіймаєте.
Бережіть, дівчата, тузлу,
Доки її маєте.
За мотивами подій на Тузлі мало не поставили мюзикл. Сюжет такий: молодий російський хлопець-екскаваторник риє землю, щоб по косі наблизитися до прекрасної остров'янки. Дійство закінчується арією остров'янки: "Ты смог взять меня, но не Тузлу".
Лібрето збирався писати російський пропагандист дмитро кисельов. У 2003-му він ще не погрожував "перетворити США на радіоактивний попіл", не закликав "спалювати серця геїв" і не очолював групу інформресурсів "россия сегодня", а їздив до Києва на заробітки. Тоді він обіймав посаду головного редактора служби інформації української телекомпанії ICTV, вів суспільно-політичне ток-шоу "Національний інтерес" і справно отримував зарплату від віктора пінчука – власника каналу і зятя Леоніда Кучми.
Історії невідоме слово "якби". Але протистояння на Тузлі 2003-го певною мірою дозволяє уявити, як могли би повернутися події, якби Україна мала рішучість дати росії відсіч у Криму в березні 2014-го.
– На Тузлі українці першими у світі змусили путіна зупинитися та відступити. Але Тузла не стала уроком i моделлю для України у 2014-му, – вважає Кучма. – Я не пам'ятаю, чи відчував ще колись такий пекучий сором за країну, як навесні 2014 року, коли "зелені чоловічки" ставили на коліна наших солдатів і мовчки, без жодного пострілу брали наш Крим.
Як виглядає тузлинська епопея очима історика 20 років по тому?
На думку директора Гарвардського українського наукового інституту Сергія Плохія, Тузла була для путіна увертюрою до війни 2014-го. Першою спробою змінити правила гри, вирішувати питання не шляхом дипломатичного тиску на Україну, як це відбувалося в 1990-ті роки, а через пряму дію і намагання порушити міжнародні кордони.
– росія тоді зробила висновок, що одними бульдозерами багато не досягнеш. І наслідком цього став 2014-й рік. Але з 2014-го вони зробили неправильні висновки, вісім років по тому сподіваючись на бліцкриг, пасивність українців і на те, що реакцією в світі знову буде лише "глибоке занепокоєння".
А з Україною все навпаки – вона абсолютно не зробила потрібні висновки після Тузли. Проте зробила правильні висновки з 2014 року. Інакше ми сьогодні просто не мали би цієї розмови.
"Тобі Тузлу не пробачать"
– У перемоги завжди багато батьків. На острові Тузла я сказав своїм "спартанцям": "Мужики, коли все це закінчиться, ми будемо стояти далеко-далеко позаду, а спереду стоятимуть люди, які взагалі не знали, що тут відбувається". Ба більше, зрештою нас зроблять цапами-відбувайлами. Так і вийшло, – згадує Михайло Коваль.
Коли він повернувся до Києва перед новим 2004-м роком, йому дали за Тузлу орден "За заслуги" III ступеня. Але не перед строєм бойових побратимів, а "під ялинку". І одразу запропонували... подати рапорт і звільнитися з війська. Він впевнений: лише за те, що відмовився виводити людей з Тузли.
– Я тоді відповів Литвину: "Миколо Михайловичу, я служу не вам, а українському народу".
Рік вони мене з усіх боків пресували дуже потужно. І не змогли звільнити лише через те, що підлеглі прекрасно до мене ставилися і ніде не підставили.
Втім, на відміну від українців, про Тузлу і роль Коваля в її захисті пам'ятали росіяни.
2010-го року міністр оборони України Михайло Єжель запропонував йому очолити Сили спеціальних операцій, які збиралися створити. Коваль розписав їхню структуру, документи пішли на підпис президента.
– За якийсь час мене викликає Єжель і каже: "Михайле, і цієї структури не буде, і тебе не призначать". Я кажу: "Чому?". "москва не затверджує. Тобі Тузлу не пробачать".
Я кажу: "Міш, а що, нами досі москва керує?".
Того ж 2010-го року генерала Коваля запросили в москву на святкування 20-річчя випуску з Військової академії імені Фрунзе. Був там і генерал Ігнатов, на той час вже начальник штабу Повітряно-десантних військ рф, який сім років тому готував батальйон російських десантників для висадки на Тузлу.
Колишні однокурсники, російські військові, більшість яких мала українське коріння, запитали Коваля:
– Ти стріляв би в Ігнатова?
– Я стріляв би в порушника державного кордону України, − повторив Коваль фразу, яку почув на острові від молодого українського прикордонника.
Чотири року по тому, в березні 2014-го, Коваля захопили російські десантники в Криму. А коли звільнили, вночі йому зателефонував командуючий Повітряно-десантними військами рф володимир шаманов, з яким він теж навчався в московській академії, а потім служив разом.
– "Брате, вибач", – сказав він. Я йому відповів: "Це війна, і ми вже не брати".
***
"Стояння на Тузлі" гідне того, щоб про нього зняли блокбастер. Чи то героїчний епос про сучасні Фермопіли та 300 спартанців-прикордонників, чи то політичний трилер, чи то приквел драми про велику війну.
У квітні 2016-го саме на Тузлі росіяни встановили першу з 595 опор Керченського мосту.
У ніч на 17 липня 2023-го після атаки українських надводних безпілотників Керченський міст вкотре "втомився". Цього разу упав проліт неподалік Тузли.
Далі буде. Продовження цієї історії пишеться просто зараз.
Михайло Кригель, Рустем Халілов, УП.
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Telegram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Коментарі (0)