Завдячую чоловіку - фермеру, що можу дарувати людям Петриківську красу!

Існує бувальщина від учасника бойових дій на сході України. За його словами, на стіні запеклого блокпосту висів намальований «Петриківкою» «Козак Мамай»,  і за той час жоден український військовий не загинув. То була картина відомої художниці  Галини Назаренко. Вона впевнена, що Петриківський розпис –  не просто окраса, занесена у 2013 році до нематеріальної культурної спадщини  ЮНЕСКО. Він обереговий, і магічні властивості його ще грунтовно не досліджені.

« Я вам скажу, що колись подарувала маленьку ікону Тетяні Губі, яка опікувалася пораненими. Ту ікону випросив у неї військовий, бо вважав, що вона його врятувала в Іловайську. Чи співпало так чи ні? Ніхто достеменно не знає. Але в « Петриківці», коли малюю, це відчуваю, щось таке сильне є. Сто відсотків», - говорить Галина Назаренко телефоном «Фермеру Придніпров’я».

Довідка

Петриківський розпис, або «Петриківка» —  давнє українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва. Побутові речі із візерунками в стилі петриківського розпису збереглися з XVII століття.

Визначальними рисами розпису, що відрізняють його від інших подібних видів малярства (наприклад, від українського опішнянського розпису та від російських хохломського розпису і федоскінської мініатюри), є техніка виконання, візерунки, їх кольори та біле тло.

«Народилася  я в Петриківці, живу в Петриківці, малюю Петриківку і прославляю її. Арт-мистецтво розділяю на самостійну творчість, це малювання картин, і створення сувенірної продукції, яку не малюю. Це трішки інше. Я кажу собі: роблю неможливе. Тому що сучасний арт-ринок, як правило, абстракція, і фольк-арт взагалі не вписується в арт-ринок. Але хоч маленькими кроками робимо неможливе. Намагаємося «петриківку» ввести в сучасний арт-ринок. Приміром, минулого року була на виставці в Токіо і в Америці. Я проводила майстер-класи, ввійшла разом з іншими майстрами до виданого каталогу картин. Японці, ви знаєте, тільки на перший погляд психологічно замкнуті люди, так вони дуже щирі. Вони, як діти.

…Якщо говорити про грошовий еквівалент, то, звичайно, картини дорожче коштують. Це і матеріал, і полотно, і сюжет картини. Я думаю, що більший попит складає дешевша сувенірна продукція. От зараз будують музей Петриківського розпису. Це ж круто! Щоб зробити сучасний арт-майданчик в селі, ще б туди менеджера професійного, щоб аж-аж! Я – мрійниця. І вірю, що Україна може відродитися з села. Не з мегаполісу», - ділиться своїми думками Галина Назаренко.

Довідка

Галина Назаренко в своєму портфоліо має як класичні роботи на дереві та «мальовки», виконані на папері чи полотні, так і експериментальні розписи на тканині, кераміці, склі, пластику. Майстриня також працює над інтер’єрними розписами та вперше виконала розпис церкви. Серед улюблених сюжетів — українське село, ікони, Козак Мамай, весільний потяг, чарівні птахи. За період творчої діяльності створила понад 2000 творів в різноманітних техніках на різноманітних матеріалах.

«Я не противник того, що багато новачків малює «Петриківку», хоч і не досвідчено, але вони -  рушійна сила, реклама розпису. І я впевнена, що світ змінюється, і петриківський розпис не повинен стояти на місці. Приміром, взяти матеріали для розпису. У давнину самі робили фарби, а зараз – аби тільки грошей вистачало. На будь-який смак.

Ми з однодумцями Ігорем Лісним, Ніною Бурневич робили петриківські арт-проєкти з повною концепцією, сценарієм, учасниками. Такі аншлаги! Людям необхідна краса!

 На мою думку, в кожній країні були свої розписи. А в нас він зберігся. Бо в радянські часи його трохи затерли. Пощастило  ж українцям! Або місця в нас такі особливі, козаки не селилися де попало.

 Я побувала в музеях різних країн, і в Польщі, і в Мексиці, і в Чехії, Франції є щось подібне. На одній із закордонних виставок до мене підійшов іноземець і говорить: « Воно таке яскраве, насичене  і таке рідне!»

 Я до сих пір експериментую з картинами, кольорами. Я просто не малюю сувенірку, бо в мене чоловік – фермер в сільському господарстві,  і всі мої виставки він профінансував. Я б сама, як творча людина,  ну ніяк не справилася б. На завершення бажаю всім миру, в першу чергу, і здоров’я, щоб сонце світило, квіти квітли і цьому раділи всі!» - підсумувала Галина Назаренко.

Довідка

У доробку Галини Назаренко понад 35 персональних та понад 70 групових виставок в Україні і за кордоном (США, Канада, Китай, Японія, Франція, Італія, Португалія, Іспанія, Німеччина, Австрія, Болгарія, Казахстан, Білорусія, Туркменістан та ін.).

Роботи зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Польщі, Болгарії, Франції, Канади, США, Португалії, Китаю, Австралії, Італії, Німеччини, Іспанії, Білорусії.

Майстриня є членом Національної спілки майстрів України, членом Асоціації художників м. Марсель (Франція), членом Асоціації народних майстрів України.