А ВОДА ЗНОВУ ПОДОРОЖЧАЄ

Олег ГРИГОРЕНКО.

Українців приголомшили новиною: ціни на воду таки доведеться підвищувати. Як зміняться суми у платіжках?

НАЦІОНАЛЬНА комісія з державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг опублікувала орієнтовні тарифи на водопостачання, які планується збільшити у два етапи — у квітні та липні. У підсумку кубометр води на підприємствах водопостачання та водовідведення може подорожчати приблизно на 40-60%. Різниця у тарифах обумовлена позицією власника підприємства. А також місцевими особливостями виробництва та надання цих послуг, а саме: джерел водопостачання, їхньої віддаленості від споживачів, якості води, технології очищення тощо. Однак остаточної ухвали НКРЕКП щодо підвищення тарифів ще нема, оскільки ці плани мають бути узгоджені з урядом.

Водоканали необхідність такого кроку мотивують передусім гострою потребою в модернізації та ремонті обладнання, більшість якого давно зношена і перебуває в незадовільному стані. Також зросли тарифи на електроенергію для підприємств, а від квітня — ще й мінімальна заробітна плата. До того ж водопостачальні компанії страждають від неплатежів клієнтів, через що вони самі не в змозі вчасно і сповна розрахуватися зі своїми партнерами, зокрема й за електроенергію… Словом, водоканали заявляють, що на покриття всіх виробничих затрат у них катма грошей, мовляв, вони давно працюють собі у збиток, а галузь узагалі на межі колапсу.

«Почасти правда тут є. Адже вітчизняні водоканали перебувають у незадовільному стані. Вони гостро потребують модернізації та ремонту», — стверджує експерт голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко. Разом із тим, наголошує він, навіть подорожчання комунальної послуги ще на 60% не розв’яже всіх проблем. Річ у тому, що 99% водоканалів надано у розпорядження органів місцевого самоврядування. Аж ніяк не всі з них останніми десятиліттями вкладали кошти в заміну обладнання та мереж. Тому їм на модернізацію потрібні сотні мільйонів гривень — набагато більше, ніж регіональним підприємствам водопостачання та водовідведення вдається збирати зі споживачів.

Також голова Спілки споживачів комунальних послуг вказав на ще одну причину, яку назвав закулісною: «Не секрет, що нерідко гроші, вже отримані від споживачів за воду, ще й не завжди спрямовувалися на потрібні цілі. Десятиліттями вони банально розкрадалися, замість того щоб їх вкладали у ремонт мережі та нове обладнання. Так відбувалося тому, що контролю держави фактично не існувало — ні за ціноутворенням самих тарифів для клієнтів, ні за їхнім використанням усередині підприємств — постачальників води». Виходить, тепер, замість того щоб Національній комісії з державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ініціювати належний аудит цих компаній, споживачам підготували таку собі шокову тарифну «водотерапію», яка полягає в тому, що й без того високі тарифи на воду піднімуть майже на дві третини.

Зрештою, чи треба говорити, що аж ніяк не всі споживачі, більшість яких у воєнне лихоліття ще й вельми збідніли, «потягнуть» пропоновані нові тарифи. «Будь-яке підвищення тарифів на комуналку в Україні призводить не до вирішення проблем, воно призводить до ще більшої заборгованості споживачів за ЖКГ, у людей фізично нічим розраховуватися», — резюмував експерт.

На жаль, в нинішніх економічних умовах і за злиденного існування населення годі сподіватися на покращання якості житлово-комунальних послуг лише збільшенням сум у платіжках.