Історія «чорної піхоти», - Володимир В’ятрович

Історик, народний депутат Володимир В’ятрович на своїй сторінці у FB розповів маловідомі факти про "чорну піхоту", яка була гарматним м'ясом у часи Другої світової і продовжує свою "історію" у ході нинішнього російського вторгнення в Україну.

«Чорна піхота», чорносвитники, чорні піджаки — ці терміни маловідомі нам. Попри те, що стосувалися тисяч, сотень тисяч наших земляків, яким не пощастило жити в роки Другої світової.
Про “чорну піхоту” не завжди знають, навіть ті, хто цікавиться тією війною. Адже про людей, яких так називали, немає жодних згадок у тогочасних документах.
Офіційно їх не існувало.
Тим паче про них не розповідали у совєтстких пропагандистських фільмах про війну, які для багатьох досі є основою уявлень про неї. В совєтському кіно на війну рвалися мільйони добровольців, яких командування заледве встигало готувати.
В реальності, похапцем мобілізованих кидали в бій не лише не навченими, але без спорядження, а часом і зброї.
Саме таких, поспіхом набраних так званими “польовими військоматами” під час наступу Червоної Армії в 1943—44 роках, презирливо називали чорною піхотою чи чорними піджаками.
Одягнені в цивільні темні свитки, вони не мали навіть уніформ, їх озброєнням була одна рушниця на десятьох. В інших — палиці чи, як у згодом відомого українського письменника Анатолія Дімарова, — шматок цегли.
«Ви жбурляйте цеглу, — згадував він наказ командування, — а німці нехай думають, що то гранати! Німці нас підпустили і вдарили кинджальним вогнем. Повернутися назад не можна було — там сиділи смершівці з націленими нам у спину кулеметами… Вибухнула міна, мене знову контузило, я впав. Коли мене, непритомного, підібрали, в госпіталі не могли ту цеглину витягнути, так я в неї вчепився і вона в мене вмерзла».
Здебільшого «чорна піхота» — це юні хлопці 16-18 років, які досягнули призовного віку перебуваючи в окупації. В німецьких документах йдеться, що проти них в боях під Харковом Червона армія кинула 15-літніх мобілізованих. Заганяли у військо і чоловіків після 60-ти.
Єдиним завданням “чорної піхоти” було прийняти вогонь на себе, змусити витратити якомога більше боєприпасів, виснажити ворога. Німці з презирством називали чорносвитників “трофейними солдатами”, адже до своїх солдатів так не ставилися в жодній армії.
Але для совєтського командування така мобілізація була не лише поповненням війська. Йшлося про покаранням українців, які залишилися на окупованій нацистами території, а відтак вважалися зрадниками.
Участь у «чорній піхоті» мала бути спокутою перед Сталіним.
А на Західній Україні неготових юнаків хапали і кидали у бій, щоб заодно зупинити поповнення лав УПА.
“Чорна піхота”, яку гнали попереду війська, брала участь у боях на Лівобережжі в 1943 році. Особливо багато українців кинули на форсування Дніпра на Київщині та Черкащині. Щоб встигнути взяти Київ до чергового комуністичного свята, ріку буквально завалили тисячами тіл.
За підрахунками істориків, упродовж 1943–1945 років з території України до лав Червоної армії відправили від 3 до 4 млн осіб, тобто понад 10% населення. Багато не повернулося.
Як і задумувалося тими, хто зганяв їх у “чорну піхоту”. Чим менше залишиться в Україні українців — тим краще.
Використання українців як гарматного м‘яса в інтересах Москви, на жаль, не залишилося в минулому.
Насильницька мобілізація чоловіків на окупованих Росією українських теренах — реальність сьогодення. Примусовий призов у так званих ЛДНР почався якраз напередодні масового вторгнення Росії — 19 лютого 2022 року.
Мова йде про тисячі, а можливо й десятки тисяч людей, яких Росія одразу кинула на у бій не лише на Донеччині й Луганщині, а й у Харківській, Сумській, Миколаївській, Запорізькій областях. Багато загинули, отримали поранення чи потрапили в полон.
Наслідуючи Червону Армію терористичне угруповання ДНР ще й підвищило мобілізаційний вік до 65 років. Схожа ситуація і на Луганщині.
Сергій Гайдай, голова місцевої військово-цивільної адміністрації, розповідає: «Хапають чоловіків, кидають їх одразу на фронт, воювати проти України. Вони не підготовлені, взагалі не володіють зброєю, не вміють нею користуватись. Захисту як такого немає. Їх кидають як гарматне м’ясо прямо в жерло боїв, там просто пекло».
Місцеві українці намагаються протистояти. Зокрема, на захист своїх чоловіків виступили жінки. У відповідь каральні органи терористів почали репресії. Східна правозахисна група повідомила у червні про затримання жінок у Єнакієвому та Ровеньках.
5 липня речник Міністерства оборони України Олександр Мотузяник пояснив, що російська окупаційна адміністрація комплектує примусово мобілізованими підрозділи 2-го армійського корпусу Збройних сил Росії.
За підрахунками Інституту вивчення війни, станом на середину червня 2022 року лише на тимчасово окупованих територіях Донбасу Росія мобілізувала близько 140 тисяч осіб, третину з них відразу перекинули на фронт.
Отже, Росія, як колись Совєтський Союз, продовжує кидати у бій «чорну піхоту». Цього разу ще й українців проти українців.
Багато хто не знав і не хотів знати справжньої історії Другої світової, тому вона повторюється, демонструючи ті страшні сторінки, яких не побачиш в совєтських та російських фільмах про “Велику вітчизняну”.
Сьогодні наше найважливіше завдання — припинити цю круговерть: перемогти ворога і не забувати справжню історію нашої столітньої війни з Росією".

Так вважає історик, народний депутат Володимир В’ятрович.